Громадська рада міста фактично знехтувала зверненням депутатів щодо будівництва фонтана

Як повідомлялося в нашій газеті («Місто вечірнє» №32, 2016 року), 13 депутатів міської ради подали звернення на ім’я міського голови щодо недоцільності будівництва фонтана у Володимирі-Волинському в такий складний для українського суспільства період. На це звернення очільник міста Петро Саганюк дав наступну відповідь: « Питання проекту будівництва фонтана у місті Володимирі-Волинському було розглянуте на засіданні громадської ради при виконавчому комітеті Володимир-Волинської міської ради. Більшістю голосів громадської ради, які представляють громадські організації міста, було вирішено підтримати проект будівництва фонтана у місті Володимирі-Волинському».
Так одним із питань порядку денного засідання громадської ради 15 серпня дійсно був розгляд проекту будівництва фонтана. Члени ради заслухали начальника управління містобудування і архітектури Тараса Кибу, який і представив проект. Про те, що існує звернення про недоцільність будівництва фонтана, під яким підписалося 13 депутатів, було лише згадано, тобто просто доведено до відома присутніх. Прозвучала навіть іронічна фраза: «Тільки 13? Всього-на-всього!» В той час, як 13 осіб, що підписалися, – не лише третина депутатського корпусу міської ради. За цими людьми стоять численні виборці – наші з вами співгромадяни, і депутати передусім висловили їхню волю. Чи надто радітимуть фонтану згорьовані матері, які вже ніколи не притиснуть до серця своїх синів і які давно забули про спокійний сон, очікуючи кінця неоголошеної війни? Чи велике задоволення отримають вдови, на чиїх руках залишилися діти, котрих потрібно виростити? Та й пересічні володимирчани навряд чи підтримують цю ідею в той час, коли не вистачає коштів на лікування, коли попереду холодна зима і невідомо, які будуть тарифи на опалення, чи не доведеться зимувати в холоді, навіть не маючи змоги зігрітися гарячою водою? Про це на громадській раді не було сказано ні слова. І навіть зауваження Інни Селіванової про те, що чиниться геноцид українського народу, було проігноровано. Натомість прозвучало цинічне висловлювання, що війна і проблеми людей – це не «привід бути у траурі». Люди добрі! Загибель молодих людей, катастрофічне падіння рівня життя, невиліковні хвороби і низький рівень медичного обслуговування – не привід бути в траурі. То що ще має трапитися в нашій багатостраждальній Україні, аби ми відчули, що немає причини для зайвих веселощів, що гроші, які влада міста сьогодні збирається витратити на фонтан, завтра знадобляться для масової підтримки людей?
Звичайно, позицію тих, кому так необхідний фонтан, можна пояснити. Вони звикли жити за принципом «потьомкінського села». Фонтаном легко замилити очі не тільки зарубіжним гостям, а й поважним чинам зі столиці. Нехай, мовляв, бачать, як живуть володимирчани. І тоді зникне потреба водити їх розмитими дощами вулицями. До того ж більшість тих, хто сьогодні підтримує проект фонтана, свого часу під час виборів були прихильниками саме цієї влади, яка нині доводить українців до межі геноциду. Але постає питання: чому ідея спорудження фонтана виникла саме тепер, коли українській народ опинився на межі зубожіння і переживає страшну війну? За незалежності нашої держави були і кращі часи, коли народ вже біль-менш ставав на ноги. Мабуть, тому, що тоді влада не ставила перед своїми вірними виконавцями таємне завдання «здерти з народу останню свитину». І саме це завдання, очевидно, мала на увазі більшість громадської ради, не проаналізувавши звернення депутатів.
Алла Фісенко, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі