Громада села Руснів піднялася на захист свого фельдшера

Публікації

16 квітня у редакцію звернулися фельдшер ФАПу с.Руснів Віктор Кривенчук, його родичі, жителі села, бубнівський сільський голова Олександр Романюк, обурені публікацією у нашій газеті від 9 квітня «Примирити ворогуючі родини Головенків і Кривенчуків майже неможливо». Люди приїхали, щоб підтримати свого медика та висловити справедливі претензії на адресу автора матеріалу, яка, будучи під впливом розповіді Миколи Головенка – односельчанина і давнього ворога Віктора Кривенчука, не донесла до читачів всієї об’єктивної інформації.
Професійні якості досвідченого спеціаліста, на думку селян, не можна розглядати у площині давнього дев’ятирічного конфлікту між двома чоловіками, який то затихає, то набирає обертів. А не миряться ворогуючі сторони тільки тому, що Микола Головенко – людина норовлива. За словами гостей, цьому чоловікові приносять моральне задоволення скандали, розпалювання ворожнечі, він постійно чимось невдоволений – ось і пише скарги в різні інстанції. За тим кожного разу проводяться перевірки, які завжди завершуються позитивними висновками і повністю заперечують слова Миколи Васильовича.
Вагомою підставою для звернення людей у редакцію став і той факт, що журналістка нашої газети під час візиту у с.Руснів відвідала 14 сімей – ті хати мешканців села, на які вказував Головенко. З них лише три родини висловили претензії до роботи фельдшера, а як з’ясувалося пізніше, всі вони – родичі пана Головенка, отже, не виключене їхнє упереджене ставлення до медика. Водночас до кінця не були вислухані аргументи тих, хто цінує і поважає фельдшера. Таким чином, не був дотриманий паритет інтересів.
Оскільки інформаційним приводом до написання матеріалу був не особистий конфлікт односельчан, а відповідність займаній посаді завідуючого ФАПом – причина більш серйозна і соціально значима, то редакція визнає, що в публікації, яка наробила багато галасу, головне запитання так і залишилося без відповіді. Натомість були опубліковані нікому не потрібні звинувачення, що мають суто особистісне, емоційне підґрунтя та нічим не підтверджені. Отже, відкинемо все зайве і спробуємо розставити крапки над «і».
На зборах селян с.Руснів, які проходили 1 квітня, одним із питань, що виносилися на обговорення, був конфлікт Миколи Головенка з Віктором Кривенчуком.
Олександр Романюк, сільський голова:
-Даний конфлікт триває давно. Це питання неодноразово обговорювалося на різних зборах і сесіях. Було багато перевірок професійної діяльності завідуючого ФАПом Віктора Кривенчука, які значних порушень не виявили. До посадових обов’язків пан Кривенчук ставиться сумлінно. За хороші показники у роботі не раз відзначався преміями, грамотами та подяками від сільради і ТМО. Має вищу категорію фельдшера. Віктор Володимирович бере активну участь у громадському житті сільради, має хороші організаторські здібності, тому неодноразово обирався депутатом сільради. На сходах селян був обраний командиром загону самозахисту с.Руснів. Користується авторитетом і повагою односельчан та жителів сільради. Хороший сім’янин та дідусь.
Галина Проскура, жителька с.Руснів:
-Я постійно хворію, потребую нагляду медика. Якби не Віктор Кривенчук, мені було б дуже важко. Він мені постійно допомагає. Хочу, щоб він працював, скільки буду жити.
Марія Панасюк, жителька с.Руснів:
-Ми нічого не маємо проти нашого фельдшера. Навпаки, ми йому дуже вдячні. Він завжди відкликається на наші прохання. Чи вночі, чи у вихідний день – завжди поспішає на допомогу.
Віктор Родзенюк, місцевий підприємець:
-Віктор Кривенчук працює фельдшером майже 40 років. За цей час не одній людині врятував життя. Потрібно захистити нашого медика від неправомірних нападок, і нехай спокійно працює далі.
На зборах 34 жителі населеного пункту висловилися за те, що роботу завідуючого ФАПом с.Руснів слід вважати задовільною. Протилежну позицію зайняла лише одна особа – дружина Головенка пані Вея, а сам зачинщик конфлікту збори проігнорував.
Крім цього, до нашої редакції надійшов лист від жителів с.Руснів за 19-ма підписами, у якому підтверджується все вищевикладене, а також наведено багато позитивних прикладів діяльності Віктора Кривенчука як медпрацівника і як громадського активіста.
Так за час роботи Віктора Володимировича у селі був зведений новий медпункт, у будівництво якого фельдшер вклав багато особистої праці і досі підтримує будівлю в охайному стані як зсередини, так і ззовні.
Скаржник закидає медику, що той лікує алкоголіків. Але односельчани не бачать нічого поганого в тому, що пан Кривенчук однаково уважно ставиться до різних категорій населення і добивається хороших результатів. На підтвердження наводять приклад. Одна сім’я з малолітніми дітьми стояла на обліку соцслужби як проблемна. Фельдшер умовив подружжя пролікуватися. А рік тому, коли священик освячував хату цієї родини, був приємно здивований, як змінилося їхнє життя. На будівлі нова покрівля. Молодий господар постійно працює на будівництві, дружина підтримує порядок в помешканні та в городі, готує їсти, сама пече хліб, шиє, в’яже, вишиває. Дітки доглянуті й нагодовані. Тож люди роблять висновок: «Якби кожен медпрацівник врятував від алкоголізму бодай по одній сім’ї, то, мабуть, не було б у країні ні бомжів, ні сиріт».
Жителі Руснова визнають, що в селі залишається достатньо невирішених питань, і пригадують: декілька років тому на місцевому кладовищі буря повалила дерево, яке зруйнувало декілька пам’ятників. За сприяння пана Кривенчука всі дерева на цвинтарі були зрізані, й тепер немає жодної загрози.
Будучи людиною небайдужою, фельдшер навіть допомагає тим односельцям, кому треба терміново продати корову, коня чи телятко, і викликає заготівельників.
У листі також йдеться, що з приводу скарги Головенка у село приїжджав на той час новопризначений головний лікар райлікарні Олександр Клачук. Тоді громада села дружно стала на захист фельдшера, а Олександр Георгійович зробив правильні висновки.
Отже, які ще потрібні коментарі?!
Робота – його життя
Із тим, яку обрати професію, Віктор Кривенчук визначився ще в ранньому дитинстві. Його мама Галина Панасівна, яка працювала санітаркою у руснівському медпункті, часто брала сина до себе на роботу, а маленький хлопчик, спостерігаючи за тим, як надають людям медичну допомогу, мріяв одягнути білий халат та присвятити і своє життя цій благородній справі.
У 1974 році юнак закінчив Ківерцівське медучилище і приступив до трудової діяльності. Після училища Віктора направили у Володимир-Волинську райлікарню. Попрацювавши кілька місяців лаборантом у рентгенкабінеті, отримав повістку на строкову службу в армію.
-Потрапив у Москву, два роки служив у санчастині. Там моїм наставником став досвідчений лікар з Білорусії – грамотна і розумна людина. Якщо в училищі я отримував переважно теоретичні знання, то з його допомогою збагатився практичними навичками медпрацівника, - розповідає Віктор Володимирович.
Після демобілізації знову повернувся у райлікарню, працював фельдшером швидкої медичної допомоги. Найрізноманітніші виклики по місту і району також допомогли значно підвищити кваліфікаційний рівень. Це не залишилося непоміченим, і в листопаді 1977р. Віктора Кривенчука призначили на посаду завідуючого ФАПом с.Руснів. Тоді сільський медпункт займав лише одну маленьку кімнатку у старій будівлі, де не було навіть телефона. В таких умовах довелося працювати десять років, аж поки на початку дев’яностих не взялися за сільську медицину. Віктор Володимирович поставив питання будівництва приміщення ФАПу в селі, його ідею підтримала тодішній сільський голова Марія Рокицька. І справа зрушила з місця. Працювала на будівництві бригада робітників під пильним наглядом фельдшера. Він навіть вносив свої корективи у проект. Так у Руснові з’явився новий просторий медпункт на п’ять кімнат. З обладнанням допоміг заступник головного лікаря районної лікарні Василь Матвійчук.
Уже понад двадцять років підтримує будівлю в ідеальному стані завідуючий. Бюджетних грошей на проведення поточного ремонту, звичайно, не вистачає – і це проблема не лише Руснова. І якщо в інших селах для цих потреб збирають кошти сільські громади, то Віктор Кривенчук, не замислюючись, вкладає свої. Так само для роботи використовує власний автомобіль.
Основне завдання сільського фельдшера – вчасно надати людині першу медичну допомогу і в разі потреби спрямувати хворого у місто для подальшого лікування. Ключовим тут є слово «вчасно», бо оперативність у роботі медика часто рятує людські життя. Таких випадків під час практики Віктора Кривенчука було безліч, тому що у медика на першому місці – сумлінне виконання своїх обов’язків. І не тільки під час робочого дня, а цілодобово, у тому числі – у свята і вихідні. На виклики до хворих Віктор Володимирович поспішає у будь-яку погоду, часто відкладаючи особисті справи.
Про це розповіли руснівчани. А самого фельдшера прошу пригадати декілька випадків, які запам’яталися найбільше. Розповів він наступне:
-У вихідний день один чоловік із села випив горілки і відчув сильний біль в області шлунка. Прийняв знеболююче, але стан, навпаки, погіршився. Прибувши на виклик, я поставив попередній діагноз «Прободна виразка шлунка». Людину терміново госпіталізували. Лікар районної лікарні мій діагноз не підтвердив. Але коли пацієнту зробили операцію, з’ясувалося, що я був правий.
-Інший випадок. Було це вже давно. В односельця стався розрив сечового міхура – чоловік прийшов з роботи, перечепився і впав на ящик. Зволікати не можна було ні хвилини. Аби врятувати життя, я сам завіз його в лікарню – і все завершилося добре.
-А було й таке. У Руснові у власній оселі повісився чоловік. Коли родичі зняли його з мотузки, він ще дихав. Я надав першу допомогу, але треба було доправити його в лікарню. Тоді була зима, сильна заметіль, «швидка» не заїхала б у село. То ми на конях довезли чоловіка до траси, а там вже помістили в медичний автомобіль. Ця людина і досі радіє життю, більше спроб суїциду не повторювалося.
-Двічі мені доводилося приймати пологи у багатодітної односельчанки, адже все відбувалося настільки швидко, що до пологового її б не встигли довезти. Слава Богу, що кожного разу миналося без ускладнень.
А загалом, каже фельдшер, жителі с.Руснів найчастіше звертаються по допомогу з гіпертонічною хворобою, гострими гастроентерологічними недугами, травмами і так званими «сезонними» недомаганнями (радикулітами та ін.) під час польових робіт.
І трішечки про особисте. Віктор Володимирович – чудовий сім’янин і господар. Із дружиною Валентиною Василівною виростив двох дітей і має дев’ятьох онуків. Мешкає подружжя Кривенчуків разом з мамою пана Віктора Галиною Панасівною, сином Валентином, невісткою Вірою та їхніми чотирма дітьми від трьох до 15 років – чотири покоління під одним дахом. Велика дружна родина тримає особисте селянське господарство, в якому, окрім свиней та різноманітної птиці, є і бджоли – захоплення Віктора Володимировича. Але цим не обмежуються його хобі. Чоловік любить збирати гриби, ходити на рибалку та полювання, а також залюбки доглядає за молодим садом. Добре знається і на цій справі, навіть сам робить щепи на деревах.
Міла Сергєєва, с.Руснів, Володимир-Волинський район
Просимо вибачення
При написанні матеріалу «Примирити ворогуючі родини Головенків і Кривенчуків майже неможливо» було допущено кілька фактичних помилок та неточностей. Зокрема було написано, ніби у Віктора Володимировича померла мати, хоча насправді помер батько. Неточно також указана кількість присутніх селян на зборах у руснівському клубі (згідно з протоколом, їх було 32), кількість дворів у селі та дата призначення Віктора Кривенчука на посаду завідувача ФАПу (1977, а не 1987 рік). Автор матеріалу просить вибачення у Віктора Володимировича, його матері та їхніх рідних за допущені помилки.
Валентина Савчук

Розділ новин: 

Коментарі