Голову Володимир-Волинського осередку «Союзу Українок» тепло зустріли студенти факультету журналістики

Дванадцятого жовтня відбулося чергове заняття факультету журналістики Університету третього віку. Поважні студенти цього разу вивчали законодавчу базу про права і обов’язки журналіста. Також головний редактор газети «Місто вечірнє» Едуард Залуський, який проводить лекції в університеті, розповів слухачам, що таке інтерв’ю, і пояснив декілька правил його підготовки.
Інтерв’ю – це журналістська ініціатива, яка передбачає розпитування відомої чи анонімної особи, щоб виявити інформацію, пояснення, позицію, які мають сенс, коли їх повідомила саме ця людина, аби надалі подати цю інформацію у формі чітко сформульованих запитань-відповідей. Щоб на практиці студенти змогли отримати навички у написанні інтерв’ю, на лекцію Університету третього віку запросили поважну людину нашого міста, громадську активістку і просто чудову жінку голову Володимир-Волинської філії громадської організації «Союз Українок» Віру Чайовську-Тарликову. Для слухачів факультету журналістики пані Віра розповіла про історію та колосальну роботу місцевого осередку міжнародної організації.
-Віро Анатоліївно, чому Ви вирішили зайнятися громадською діяльністю?
-Я могла покинути все, поринути у свій бізнес, забути про громаду. Але громадська діяльність мене зацікавила тому, що у мене є діти, внуки і я прагну жити в іншому часі. Я дуже хочу бачити іншою нашу державу, знати, що є нація, в яку краплиночку моєї участі долучено. Тому у 2001 році я стала членкинею «Союзу Українок».
-А чому Ви обрали саме «Союз Українок»?
-Я прийшла у цю громадську організацію тому, що побачила: саме «Союз Українок» дає поштовх до гуртування українців. Навіть у всьому світі. Мої батьки були переселенцями. Завжди, коли їх згадую, на думку приходять мамині слова: «Ми у Польщі були ніким, бо ми – українці. Ми приїхали в Україну – ми теж ніхто. Нас ніхто тут не чекав, бо ми «забужняки». Слово «українець» на той час означало те, що ти не маєш своєї Батьківщини. Мамині слова мені нагадують, що мої діти і внуки народилися в Україні. Вони є українцями. Я розуміла, що повинна бути Українська Держава, українська нація і люди, які хочуть жити в Україні. В цій організації я бачила ідею створення і утвердження державності.
-Пані Віро, розкажіть, будь ласка, що Ви знаєте про історію ГО «Союз Українок»?
-У лютому 2017 року ми будемо святкувати наше століття від дня створення «Союзу Українок». А вже 30 жовтня цього року – 25 років відновлення організації на Волині. Що стосується Володимира, то 3 березня 1928 року союз був створений сім’єю Річинських. Вони в подальшому були виселені та понесли великі втрати за свої переконання українства. У 1939 році «Союз Українок» був заборонений. Але 1986 року відновив свою діяльність. Також відновлення у Володимирі відбулося у 1996 році. А вже через рік організація офіційно була зареєстрована у Міністерстві юстиції.
-Чим займається громадська організація, і зокрема місцевий осередок?
-Якщо брати до уваги організацію за кордоном, то, починаючи від Революції Гідності аж до подій на сході, «Союз Українок» постійно збирав і продовжує збирати допомогу для поранених. Також допомагають гуманітарною допомогою і коштами на лікування бійців АТО. Ще допомога надходить у вигляді стипендій. Зокрема дві молоді союзянки з Володимира її отримують. Що стосується Володимира-Волинського, то «Союз Українок» щокварталу проводить 30-40 заходів. Кожен працює і кожен зайнятий роботою. А нас немало. Наприклад, ми щодня уже більше року плетемо маскувальні сітки та так звані «кікімори» для наших військових. Уявіть собі, що наша союзянка, зв’язкова УПА Любов Кригер, якій нещодавно виповнилося 90 років, на морозі збирала гроші для Майдану. Вона –  справжня героїня! Також у такому поважному віці ця жінка має сили пекти короваї для своїх посестер. Ще союз проводить просвітницьку роботу не тільки серед дітей, а й серед дорослих. Нещодавно за сприяння організації відбулася поїздка дітей-художників на свято української молоді з митрополитом Шептицьким. Біля костелу святого Юра, що у Львові, наші дітки писали картини. Кращі роботи юних художників були подаровані меценатам. Також проводимо безліч заходів і свят у місті. Зокрема свято вишиванки у День Незалежності – це наше свято. Уже декілька років поспіль готуємо і проводимо це дійство. Ми першими у місті започаткували традицію святкувати День матері. До двохсотліття Тараса Шевченка також підготували свято. Ще «Союз Українок» займається збором інформації про видатні постаті українського жіноцтва.
Наостанок після приємного спілкування Віра Чайковська подарувала Університету третього віку книгу, яку підготували до двохсотліття Тараса Шевченка.
Олексій Біянов, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі