«Головна наша місія – допомогти знедоленим дітям вижити і навчити їх добра, милосердя й любові до ближнього»

Публікації

Вважають подружжя Вронських та їхні добровільні помічники з дитячо-юнацького центру «Відродження», який уже п’ятнадцять років діє в селищі Жовтневому.
Засновником Центру є громада християн віри Євангельської з церкви «Спасіння», де слово Боже проповідує пастор Володимир Вронський. Тут не лише щодня безкоштовно годують обездолених дітей віком з 4-х до 17 років обідами, а й допомагають виконувати домашні завдання та змістовно відпочивати.
-Усе почалося з того, що одного пізнього вечора пастор, повертаючись пішки додому після молитви у храмі, зустрів малого хлопчину, який попросив у нього закурити. Чоловік відповів, що не палить, і запитав у малого, чому він так пізно гуляє сам на вулиці. Хлопець розповів, що вітчим вигнав його з дому і наказав не повертатися, поки не роздобуде цигарок, - розповідає завідувач Центру дружина отця Володимира Валентина Вронська. – Після цієї зустрічі чоловік довго не міг заспокоїтися, пригадавши, що в селищі є чимало дітей, які потребують допомоги. Йому згадалася біблійна притча про те, як на дорозі лежав побитий чоловік і всі, хто проходив мимо, в тому числі і священик, байдуже його обминали. І лише один самарянин підійшов та допоміг нещасному. Тоді у пастора й виникла ідея допомогти обездоленим дітям.
«Діти отримують у нас не лише їжу, а й одяг, взуття і все необхідне для школи»
Порадившись із дружиною, Володимир Васильович звернувся до вчителів місцевої школи №8 Галини Москальової, Раїси Кадири, Тетяни Кривоніс та Світлани Россадіної і попросив, аби вони допомогли підібрати їм кілька дітей із числа сиріт, одиноких, малозабезпечених і проблемних сімей, яких вирішили годувати безкоштовними обідами при церкві. Спочатку подружжя Вронських (кілька років тому вони взяли у свою сім’ю хлопця, рідні якого були небайдужі до оковитої і вели безладний спосіб життя) планувало, що таких діток буде 5-10, але вже першого разу до них прийшло 25. Бували дні, коли приходили майже півсотні. Усі вони не поміщалися в церкві, тому Вронські домовилися з керівництвом селищної ради, щоб їм надали приміщення шкільної їдальні. А п’ять років тому, дізнавшись, що на вулиці Перемоги пустує занедбаний підвал, взяли його в оренду. Довелося докласти чимало зусиль і коштів, аби привести до ладу і вмеблювати приміщення, площею майже 200 квадратних метрів, закупити необхідне обладнання на кухню та в кімнати. Допомогли спонсори-бізнесмени, серед яких у Валентини Олексіївни багато друзів, та віруючі церкви. Тепер тут дуже затишно і гарно, є всі умови для того, щоб діти почувалися комфортно, могли не лише смачно пообідати, а й мали чим зайнятися, кілька годин перебуваючи під наглядом дорослих. Із розумінням поставилися до цього представники міської та селищної влади – не беруть грошей за оренду приміщення і тепло, за що дорослі й малі мешканці Центру їм дуже вдячні.
-До нашого Центру просяться навіть діти з повних забезпечених сімей (у цьому переконалася особисто ще на початку візиту – авт.), але приймаємо лише тих, хто дійсно потребує допомоги, - продовжує Валентина Олексіївна. – От, наприклад, нещодавно взяли трьох діток, батько яких поїхав на заробітки в Росію, нічого там не заробляє, а додому не може повернутися, бо дуже далеко. Мати багато працює, але за свою роботу отримує мізерну платню. Тож ми запросили дітей до себе, щоб вони могли тут хоч нормально поїсти. Батько ось цієї дівчинки, - завідувач, яку підопічні називають між собою Валею, показує на дівча, що разом із двома подружками чекало обіду в затишній їдальні, - ходить до нас уже 5 років. Батько її дуже пив, і мати з ним розлучилася. Тепер жінка зі шкіри пнеться, щоб підняти на ноги двох діток, береться за будь-яку роботу, але грошей все одно не вистачає. Тому ми стараємося не тільки нагодувати своїх вихованців, а й одягаємо їх, взуваємо. Напередодні навчального року придбали для всіх шкільні рюкзаки та абсолютно все, що їм потрібно для школи.
«Діти задоволені, їм тут цікаво, і це для нас – найбільша нагорода»
гурток кулінарії, де вчитиме дітей куховарити наш кухар Галина Рижук, яка готує для них обіди від початку заснування Центру. Зараз у неї вже кілька років є помічниця – Ніна Дарчик. Увесь цей час вони обидві працювали за «спасибі», лише в нинішньому році ми дали їм невелику зарплату. Багато років у нас також працює бухгалтером моя добровільна помічниця Інна Тимчук. Влітку ми возили дітей на Світязь. Були там тиждень, хоч і планували відпочинок на 10 днів, бо зіпсувалася погода, - ділиться моя співрозмовниця. – Щодо коштів на потреби, то раніше, коли нам було дуже важко, багато допомагали бізнесмени з Нововолинська, зокрема власник супермаркету «Альфа» і магазину «Статус» Олександр Карпусь, які давали нам безкоштовно ковбасу, м’ясо, молоко та інші продукти. Тепер же нас спонсорує благодійна місія без кордонів, яка опікується дитячими будинками, інтернатами та іншими благодійними центрами по всій Україні. Хто туди входить, не знаю. Кошти отримуємо офіційно, подаємо звіт у податкову. Зараз за рахунок церкви ми збудували дім, в якому відкриється будинок сімейного типу. Вже є сім’я, що має четверо своїх дітей, але прагне виховувати ще й чужих. Ці люди пройшли відповідне навчання, і зараз ми шукаємо діток, для яких вони стануть батьками.
-Більшість педагогів, які сюди приходять на заняття, – це вчителі початкових класів місцевої школи, класні керівники і класоводи. Тому робота в Центрі нам близька. Усі ми належимо до церкви християн віри Євангельської «Спасіння». Крім уроків у школі, маємо власні сім’ї, домашні клопоти, але не можемо залишатися байдужими до чужої біди, - доповнює завідувачку педагог Тетяна Кривоніс. - Ми щодня проводимо тут уроки християнської етики, читаємо і обговорюємо з дітьми біблійні повчальні оповідання, допомагаємо їм з домашніми завданнями, розучуємо сценки та сценарії до релігійник і державних свят, даруємо призи тощо. Діти ходять сюди із задоволенням. Їм тут цікаво. І це для нас – найбільша нагорода та благодать від Господа нашого Ісуса Христа.
Ксеня Лучко, селище Жовтневе

Розділ новин: 

Коментарі