Голова Володимир-Волинської райради працює чи тільки імітує роботу?

Звітувати про свою роботу перед виборцями – обов’язок кожного депутата та голів рад усіх рівнів, і в законодавстві чітко приписана ця норма. Та в сучасних політичних реаліях невелика кількість депутатів і голів рад наважуються публічно прозвітувати про свою роботу. До тих, хто нехтує чинним законодавством і веде закритий спосіб посадової діяльності, можна віднести і голову Володимир-Волинської районної ради, керівника районної організації ВО «Батьківщина» Андрія Оніщука.
Його звіт за рік роботи на займаній посаді не був ніде опублікований – ні на сайті райради, ні у пресі. Тож виборців позбавили законного права знати, чим на цій ключовій для району посаді протягом року займався Андрій Оніщук.
Утім депутати райради – не прості виборці, тому нагоду послухати звіт свого голови вони отримали під час однієї з сесій. Послухали – і винесли свій вердикт: звіт не взяли навіть до уваги. Простіше кажучи, висловили незадовільну оцінку роботі голови райради.
Найперше, на що звернули увагу депутати, це те, що райрада – не РДА, тож заслуги одних – це не досягнення інших. Та, схоже, голова райради цим розмежуванням повноважень не надто переймається, бо чималу кількість заслуг РДА він подав як свої власні. Депутати відразу вказали йому на цю невідповідність і попросили більш детально розповісти власне про його роботу. Районні обранці хотіли почути від свого голови, на що були витрачені кошти за програмою підтримки військових частин, до яких мобілізовані жителі району, хто був розпорядником коштів і приймав рішення що, де і за якою ціною купувати; чому з 50 різних програм реально працює лише половина; куди пішли кошти, виділені на громадське формування «Варта порядку»; куди йде пальне, якщо автомобіль райради з гаража не виїжджає.
Найбільше обурило з почутого із вуст депутатів те, як голова райради закупляв ліки для військових. Цілих десять днів Андрій Оніщук чомусь зволікав з цією закупівлею ліків, попри те що громадські активісти відразу дали чітку інформацію з переліком цін, у якій аптеці їх слід придбати. В результаті ліки закупили саме в тій аптеці, на яку відразу вказали активісти.
Були питання і до працевлаштування на роботу у районну раду Світлани Козюри. Ця пані є родичкою депутата Луцької міської ради та однопартійця пана Оніщука. У Володимир-Волинській райраді вона фактично пропрацювала лише один день, а далі перевелася на митницю. Схоже на те, що така кар’єрна сходинка їй була потрібна, аби отримати посаду на митниці. І це в той час, коли штат апарату райради не укомплектований, наприклад, немає спеціаліста, який би відповідав за майно комунальної власності.
Чітких та аргументованих відповідей на усі ці запитання депутати, на жаль, не почули. Більше того, їм навіть не запропонували тексту звіту голови, який вони мали б обговорювати. Вочевидь, цей текст звіту настільки «секретний», що був лише в одному примірнику – у самого голови. Невже голова райради має депутатів за телепатів чи ідіотів, коли так з ними вчиняє? Їм роздали лишень коротеньку «писульку» проекту рішення щодо звіту – про взяття його до відома. На це депутати, звісно, при таких підходах і такому до них ставленні не могли погодитися.
Не дивно, що частина депутатів заявила вимогу про створення тимчасової комісії, котра б вивчила всі питання, на які голова не дав відповідей, і проаналізувала дотримання ним чинного законодавства за період діяльності протягом звітного періоду. Згідно з регламентом, для створення такої комісії потрібна була згода третини депутатів. І вона була, навіть із запасом. Проте реалізувати це законне право районним обранцям голова не дав. Пан Оніщук вдався до цинічного маніпулювання регламентом, мовляв, для внесення питання в порядок денний потрібно більше половини голосів. У результаті таких маніпуляцій до створення персонального складу такої комісії справа не дійшла, а частина депутатів на знак протесту покинула сесійну залу.
Це вже не вперше голова райради намагається шляхом маніпуляцій з регламентом уникнути персональної відповідальності. Вперше це відбулося, коли постало питання про недовіру Андрію Оніщуку як голові районної ради. Тоді більшість депутатів підтримали внесення цього питання у порядок денний, але голова вперто не бажав виконати волю депутатського корпусу. Подальше проведення сесій опинилося під загрозою.
Зрозуміло, що в той час, коли прості люди докладають усіх зусиль, аби виграти війну з азійським сусідом, до дій влади – особлива увага. Саме чиновники, та ще й на таких ключових для району посадах, мають бути не лише дієвими, швидко приймати рішення, але й вести максимально прозору політику. Та чи веде таку Андрій Оніщук, якщо навіть власний звіт боїться опублікувати?
Ставши вдруге головою районної ради на хвилі Революції гідності, він не дав старту перевірці роботи райради та РДА за період правління «регіоналів», як того вимагали депутати, натомість, схоже, занурився у непрозору кадрову політику. Після цього на посаду голови Володимир-Волинської РДА кулуарно і без громадських обговорень призначили однопартійця Оніщука з «Батьківщини», мало відомого в широких громадських колах і задіяного у майнових скандалах директора ВАТ «Родючість» Володимира Савчука. Той, у свою чергу, не забажав співпрацювати з громадськими організаціями, у тому числі з тими людьми, які стояли на барикадах Майдану. Їх Савчук називав зневажливо «шайкою». Згодом цей ставленик голови райради відмітився у ще декількох скандалах: намагався відмінити традиційний фестиваль-реквієм «Українське коровай-сузір’я», за що від активістів отримав смітник на голову, подав у суд на газету «Місто вечірнє» і з ганьбою його програв. Що корисного цей однопартієць і друг Андрія Оніщука встиг зробити для району, для багатьох залишається загадкою.
На іншу ключову для району посаду – начальника відділу освіти – теж призначили однопартійку пана Оніщука, пенсіонерку Аллу Мельник. Отримуючи і пенсію, і зарплату, остання мала б вивести освіту району на новий рівень. Натомість відділ освіти занурився у бюрократичну сплячку. Приміром, гроші на заміну вікон у Лудинській та Зорянській школах, що надійшли ще в липні 2014 року, через зволікання та навмисне затіяну паперову тяганину освоїли аж у грудні. В підсумку і дітей на вимушені канікули відправляли, і вікна довелося ставити з найдешевшого матеріалу, та ще й грошей на 6 вікон у Зорянській школі не вистачило, оскільки інфляція вже зробила свою чорну справу.
У січні в котельні дитсадка села Лудин вибухнув твердопаливний котел. Винного в тому, що через вибух довелося замінювати вікна, двері та проводити ремонт у котельні, так і не знайшли. А може, і не шукали? Можливо, така кадрова політика цілком влаштовує і обласне керівництво ВО «Батьківщина»?
На останній сесії тандем Мельник-Оніщук взагалі хотів без обговорень на депутатських комісіях «протиснути» у порядок денний питання оптимізації шкільної мережі району. По суті, хотіли дати старт закриттю тих сільських шкіл, де навчається невелика кількість учнів. Та депутати швидко зорієнтувалися у ситуації і не дозволили запустити процес закриття шкіл. Хоча невідомо, чи цього не буде зроблено в подальшому. Може ще так статися, що, з подачі цього тандему, першовересневий дзвінок уже не пролунає у декількох закритих сільських школах.
Також досі не відомо, на яких підставах Андрій Оніщук користується автомобілем на іноземних номерах «SEAT Alhambra». Цей загадковий автомобіль майже щодня стоїть у дворі райради та РДА. Відповідно до змін, внесених до вітчизняних законодавчих актів, за неправдиві дані в декларації держслужбовця передбачена кримінальна відповідальність. А оскільки цей автомобіль не задекларований ні Оніщуком, ні членами його родини, хіба це не є підставою для відповідних дій правоохоронних органів?
Можна констатувати: не минуло й року, як Андрій Оніщук втратив довіру більшості депутатів Володимир-Волинської райради. Виникає логічне запитання: якщо звіт не затверджено, то чи має право голова райради й надалі обіймати цю посаду? Чи він, як екс-президент, що перебуває «в бігах», вважає себе легітимним за будь-яких умов та обставин і на думку решти взагалі не зважає?
Оксана Ковтун, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі