Іноді події життєвої мозаїки шикуються таким хитромудрим чином, що залишається тільки дивуватися, як взагалі таке могло трапитися? І тільки потім, згодом, озираючись назад, розумієш, що все насправді було геніальним уривком зі сценарію твого життя. Сценарію, написаного не тобою…
Яна повернулася додому з роботи. Їй ще так багато всього потрібно встигнути зробити сьогодні, але ні сил, ні енергії в зазвичай життєрадісної дівчини чомусь не було. “Напевно, депресія”, — подумала Яна, і почала згадувати відомі їй способи позбавлення від цієї напасті. Інтуїтивно вона відчула те, що їй потрібно зараз, саме в цей момент. Дзвінок кращій подрузі — цей спосіб майже завжди їй допомагав. Таня вміла витягнути Яну зі стану нудьги.
Взявши до рук новенький телефон, Яна відразу ж згадала, що ще не встигла перенести туди номери з телефонної книжки свого старого мобільного. “Не страшно”, — подумала Яна, і набрала потрібні цифри з клавіатури. Почулися гудки, але трубку Таня не взяла. Тоді Яна відправила подрузі СМС такого змісту: «Таню, привіт! Мені дуже сумно, хочу з тобою поговорити. Набери мене, щойно звільнишся. Твоїй Яночці потрібна підтримка. Чекаю».
… Віктор займався з ремонтом чергового системного блоку, який привіз додому з роботи. Хлопець дуже любив оргтехніку й готовий був возитися з нею годинами. У свої 28 років Віктор вважався завидним нареченим, але постійної дівчини в нього не було. Його єдиною й гаряче коханою ніжною прихильністю була його робота.
СМС від Яни змусив Віктора відволіктися. «Таню, прошу перетелефонувати…» “Дівчина, ймовірно, помилилася”, — подумав Віктор і замислився. Може, варто відповісти? Хоча це нерозумно, адже СМС адресоване не мені… Ну гаразд, так уже й бути, спробую вступити в діалог із цією Яною від імені її подруги», — вирішив Віктор і почав набирати текст повідомлення.
— Привіт, Яночко! Я ще на роботі. Зателефонувати не можу, давай поки листуватися. Що в тебе трапилося?
— Сумно мені. Ніби нормально все, а чомусь важко на душі. Може, через Сашка так переживаю. Мені потрібна твоя порада.
— А що в тебе із Сашком?
— Схоже, що він мене зовсім не любить. Я вже й не знаю, що думати. Сьогодні ось нагрубив мені, хоча раніше він собі такого не дозволяв.
— А твої почуття до нього?
— Таню, я вже сама нічого не знаю. Учора дізналася, що він подружився з якоюсь Ксюшею. Навіть у «Фейсбуці» він не посоромився коментувати її фотографії й сипати компліменти.
— Яно, а може, твої вимоги дещо завищені? Який він, чоловік твоєї мрії?
— Таню, ну ти ж знаєш, що я не шукаю принца на білому коні. Просто хочу, щоб він умів кохати! Щоб із ним було цікаво, і хочу відчувати себе з ним захищеною. Таню, ну хіба це так багато?
— Та ні… Цілком адекватні вимоги. І що ж, ти думаєш, що твій Сашко кохати не вміє?
— Схоже, що не вміє зовсім. Він занадто егоїстичний. Він кохає винятково себе, на жаль….
— А ти сама вмієш кохати?
— Таню, почуття кохання завжди зі мною. У мені його стільки, що вистачить на двох. У мене такий потенціал нерозтраченої енергії! Але мені її нема на кого спрямувати. Кохання вміє творити дива, я хочу, щоб таке диво трапилося зі мною!
— Яно, мені все зрозуміло. Кидай свого Сашка. Він тебе не гідний.
— Таню, мені от сон недавно наснився. Я бачила чоловіка. Він мені не знайомий. Кімната, якась техніка, по-моєму, це були комп’ютери. Він простягає мені руку - і я приймаю її. Він обіймає мене - й мені добре поруч із ним. До чого б це все?
— Думаю, ти скоро зустрінеш своє щастя. Але для початку тобі потрібно порвати із Сашком! Яночко давай зустрінемося завтра й поговоримо. О котрій мені тобі зателефонувати?
— Давай о шостій вечора, побачимося після роботи. Спасибі тобі за підтримку!
Увесь наступний день Віктор був сам не свій. Навіть його улюблена мова програмування навідріз відмовлялася виконувати задані команди. Віктор чекав зустрічі з Яною й одночасно дуже переживав із цього приводу. Єдине, що його заспокоювало, це сон Яни, який, безсумнівно, був саме про нього.
Рівно о шостій вечора хлопець із букетом рожевих троянд набрав її номер.
— Алло, Яна?
— Так, добрий вечір!
— Добрий. Яночко, розумієте, яка ситуація. Ви вчора листувалися зі своєю подругою. Точніше, ви думали, що листувалися з нею, але насправді ви, ймовірно, переплутали якусь цифру її номера, і СМС прийшла до мене. Саме я і продовжив листування з вами. Мене звати Віктор. І мене дуже зацікавила така приємна дівчина, як ви Яночко. Якщо ми з вами вчора вже домовилися про зустріч, можливо, не будемо змінювати наші плани?
Яна зніяковіла. Вона не очікувала такого розвитку подій. Але голос у слухавці був таким ласкавим і ніжним, що Яна не стала чинити опору і погодилася на зустріч із хлопцем.
І ця зустріч справила незабутнє враження на обох молодих людей. Через три місяці вони одружилися, і ще через рік у них народився чудовий малюк. Подружжя з посмішкою згадує той день, коли Яна помилково набрала всього лише одну цифру в номері телефону…
Диво поруч. Тільки не потрібно відштовхувати його від себе. Наступного разу воно може постукати до вас уже нескоро…
Підготувала Олена Зініч
Реклама
Диво завжди поруч, тільки потрібно уміти його побачити
Розділ новин:
Коментарі