Дякую за кохання і за сина

Публікації

У редакцію нашої газети надійшов лист, підписаний Оксаною Т. (на жаль, дописувачка не вказала прізвища). Жінка розповіла історію свого кохання. А ще – про надію на майбутнє:
«Так сталося, що ми зустрілися на одному із міських заходів у КМЦ, точніше познайомилися. Раніше ми часто бачили одне одного у колі друзів. Я закохалася. Чи кохав він? Мабуть, ні. Хоча стосунки начебто розвивалися. Коли його не було, час для мене наче зупинявся. Життя продовжувалося, коли зустрічала його, і тривало до ранку, бо, прокинувшись, Сергій знову йшов… Я завагітніла… Вирішила не казати про це Сергієві. Усвідомлювала, що можу його втратити. Але, на жаль, він помітив, що зі мною коїться щось не те, і раптово зник із мого життя.
Минали дні, тижні… Мені важко було носити під серцем часточку коханого й усвідомлювати, що йому я не потрібна. Щоб повернути Сергія, довелося сказати неправду. Я повідомила, що зробила аборт. Як і раніше, Сергій почав приходити і зрідка залишатися до ранку. Але так тривало недовго – до моєї зустрічі з давньою подругою Ларисою. Вираз її обличчя говорив про те, що вона дуже щаслива. Саме так і почувалася тоді Лариса. Вона розповіла мені про свого нового прихильника і про те, що вважає його «тим єдиним і на все життя». Я щиро раділа за подругу. І лише наприкінці розмови виявилося, що покохали ми одного й того ж «єдиного і на все життя», Сергія. Так, це був мій (чи не мій?) Сергій, той, чию дитину я мала народити через кілька місяців. Подрузі я не розповіла про себе. Змовчала тоді й мовчу досі.
Відтоді минуло декілька років. У мене росте чудовий синочок. Подруга вийшла заміж. Але не за «мого» Сергія. «Єдиним і на все життя» для неї виявився однокласник Євген.
Що я згодом відповім на запитання сина про його батька, ще не знаю. Можливо, скажу правду. Або те, що тієї миті вважатиму правдою. А Сергієві я вдячна і за сина, і за те, що з ним пережила справжнє кохання. Принаймні, мені здається, що саме таким воно і є. Я давно нічого не знаю про цього чоловіка, але думаю, якби зустріла Сергія зараз, то не відмовилась би поновити наші стосунки.
Ваша постійна читачка Оксана Т., жителька Володимира-Волинського».
Можливо, Сергій, прочитавши цей лист, зробить крок назустріч…
Підготувала Міла Сергєєва

Розділ новин: 

Коментарі