ДУХОВНІ СКАРБИ БОГДАНА ЖУЛКОВСЬКОГО

Життя у сучасному світі – складне і суперечливе. Прикро, але для багатьох людей прагнення до збагачення, наживи стало сенсом життя. Рідше можна зустріти людину, яка надає перевагу духовному. А ще кажуть, що молодь часто не має чітких життєвих орієнтирів. Проте і серед молодих людей зустрічаються такі, ким можна гордитися. Серед них – володимирчанин Богдан Жулковський, з яким ми нещодавно поспілкувалися.
-Богдане, де і коли Ви народилися?
-18 вересня 1988 року в місті Володимирі-Волинському.
-Де навчалися (школа, виш)?
-Спочатку я навчався в будинку школяра (вчитель сопілки – Юрій Панчук). Згодом – у Володимир-Волинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 (перший вчитель – Валентина Сімагіна, класний керівник – Наталія Васильчук); також у Володимир-Волинській дитячій музичній школі (вчителі музично-теоретичних дисциплін – Олексій Адамович, Лілія Завгородня, вчитель форте-піано - Світлана Бєлоусова, вчителі кларнета – Іван Міщенко, Володимир Ткачев). Здобував освіту у Львівській середній спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької (вчитель кларнета – Карл Геннел); а потім було навчання у Волинському державному училищі культури і мистецтв імені І.Ф.Стравінського (викладач музично-теоретичних дисциплін – заслужений діяч мистецтв України Віктор Тиможинський); Львівській національній музичній академії імені М.В.Лисенка (науковий керівник – доктор мистецтвознавства, професор Юрій Ясіновський); аспірантурі національної музичної академії України імені П.І.Чайковського (науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, професор Олена Шевчук). І врешті захист дисертації відбувся 31 травня 2016 року у Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського. Рішенням спеціалізованої вченої ради присвоєно науковий ступінь кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «Музичне мистецтво».
Загалом навчався музичного мистецтва 22 роки – з 5 до 27 років. Паралельно викладав музичні предмети упродовж останніх 10 років.
-До яких наук виявляли особливий інтерес?
-У школі – більше до точних, у вишах – до гуманітарних.
-На яких інструментах граєте?
-Фортепіано, кларнет, сопілка. Надаю пріоритет вокальній музиці, особливо церковному співу.
-Чому вирішили займатися наукою?
-Мабуть, тому, що в роки навчання у консерваторії почав вивчати теорію та історію церковного співу. З відомих ідеологічних причин цей культурний феномен майже не досліджувався протягом останнього століття. Шукав у архівах, бібліотеках та музеях Львова і Києва маловідомі музичні рукописи і стародруки ХІІ – ХІХ століть. Крім того, я вже 13 років співаю в різних церковних хорах (з них понад 5 років веду регентську діяльність).
-Яка тема наукового дослідження?
-«Жанр кондака в українському церковно-монодійному співі XV – XIX століть». Дисертацію писав упродовж трьох з половиною років. Опрацював понад 100 музичних джерел – богослужбових і паралітургічних рукописів та стародруків, а також понад 300 наукових статей і монографій з проблематики, порушеної в дисертації (з них близько ста написані англійською, німецькою, французькою, грецькою та латинською мовами).
-Ваше ставлення до релігії. Чим для Вас є віра в Бога?
-Я є православним християнином, належу до Української Православної Церкви. Стараюся регулярно брати участь у богослужіннях. Для мене важливішу роль відіграє внутрішній (сакральний), а не зовнішній (обрядовий) аспект православ’я. Релігія – це гармонійний зв’язок людини з Богом, взаємовідносини творіння зі своїм Творцем. Такий зв’язок, як відомо, був споконвічно у Раю. Проте він був порушений через гріхопадіння Адама та Єви. Пізніше Бог укладав Заві-ти зі старозавітними праведниками (наприклад, з Авраамом, Мойсеєм). Проте налагодження органічного контакту людини з Богом стало можливим лише тоді, коли на землю зійшов сам Бог – Христос, котрий прийняв усю нашу подобу, крім гріха. Творець принизив себе до рівня творіння заради того, щоб людина могла підвищитися до рівня Бога. «Обоження» («теoсис») людської природи, згідно із вченням східнохристиянської патристики, можливе лише після покаяння («катарсис») та просвітлення («фотисмос»). Сучасна людина має можливість каятися та просвітлюватися, насамперед, через Таїнства Церкви – зокрема, Хрещення, Сповідь, Причастя. Святі отці та церковні письменники доби Середньовіччя неодноразово заявляли, що поза Церквою немає спасіння. Через Таїнства віруючі отримують Благодать, яка, як відомо, ототожнюється з Новим Завітом (на противагу Закону як символу Старого Завіту). В сакраментальній ієрар-хії Православної та Католицької Церков Чаша (Причастя) є вищою від Книги (Біблії), оскільки чути Слово Боже можуть усі бажаючі («Літургія оглашенних»), а причащатися – лише члени Церкви («Літургія вірних»). Згідно із православним віровченням, дійсність Святих Таїнств не залежить від морального стану священнослужителя, котрий їх звершує. Головне, щоб цей архієрей або священик не проповідував лжевчення («єресь»), не вчиняв розкол («схизма») або не створював без відома Предстоятеля Помісної Церкви чи правлячого єпископа «самочинне зібрання» («парасинагога»).
-Ваш улюблений літературний твір.
-Микола Гоголь «Размышления о Божественной Литургии».
-Улюблений теле-, кінофільм.
-«Quo vadis?» («Камо грядеши?») – про життя перших християн.
-Чи бували за кордоном?
-Так, бував у Польщі, Литві, Росії та Білорусі. Як правило, це були наукові чи культурні поїздки (конференції, симпозіуми, конкурси, концерти, богослужін-ня).
-Де б хотіли побувати?
-Єрусалим, Віфлеєм, Синай, Афон.
-Ваша найзаповітніша мрія.
-Щоб людство звертало більшу увагу на духовність і мораль, ніж на матеріальні артефакти.
-Ваше життєве кредо.
-Починати змінювати світ потрібно з себе.
-Плани на майбутнє.
-Навчати та виховувати юних педагогів.
-Чи багато у Вас друзів? Яким має бути справжній друг?
-Небагато. Повинен бути вірним, відповідальним.
-Що для Вас є найбільшим достоїнством (і недоліком) в людині?
-Найбільше достоїнство – вміти пробачати, найбільший недолік – заздрість.
-Улюблений філософ.
-Святитель Василій Великий, котрий казав, що «філософія – це думка про останній день життя». Також цьому видатному ієрарху належить теза: «Ніщо так не окрилює людську душу і не підносить її у височінь, як злагоджена молитва і прекрасний спів». Святі отці вважали музику наступною за важливістю після теології (богослов’я).
-Де Вам найкомфортніше живеться?
-У Володимирі-Волинському. Захоплююся історією та культурою свого рідного міста. Якщо є бажання самої людини і сприяння з боку зацікавлених осіб, то можна себе реалізувати і в маленькому місті. Не обов’язково для цього їхати у якийсь мегаполіс. Мені вельми приємно, що я гарно порозумівся з дирекцією Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А.Ю.Кримського. Саме у цьому виші я викладаю музичне мистецтво і культурологію. У мене навчаєть-ся близько 250 студентів (у самому ж коледжі – близько 1000). Вони – майбутня українська інтелігенція, вчителі підростаючого покоління.
- Ваші захоплення?
-Пишу популярні статті на культурно-мистецькі та релігійні теми, граю в настільний теніс.
-Чи має майбутнє Україна?
-Звичайно. Я більш ніж упевнений у цьому. Проте, як висловився один наш сучасник, «Україна встане з колін лише тоді, коли стане на коліна перед Богом».
Відомий філософ Людвіг Феєрбах казав: «Людина там досягає успіху, де вірить у свої сили». Це можна сказати про нашого земляка Богдана Жулковського. Тішиться синовими успіхами його мама Галина Сергіївна. Віриться, що такі освічені та здібні люди збудують справді процвітаючу Україну.
Богдан Янович, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі