«Дружна дитяча родина створилася у храмі Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії»

Два роки тому у Володимирі-Волинському з’явилася неповторної краси церква, яка дивувала всіх незвичним прикарпатським стилем. Церква була збудована з ініціативи отця Євгена Рябця, якого підтримували всі володимирські християни, які встигли полюбити молодого священика і щиро вірили в його безкорисливе служіння Господу. Два роки – термін порівняно невеликий, але нині храм Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії не тільки став одним з найпопулярніших у Володимирі, а є справжньою перлиною новітнього архітектурного мистецтва.
З нагоди третьої річниці престольного свята храму святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії вітаємо іменинників, жертводавців, парафіян і прихожан храму. Нехай християнські чесноти крокують з вами по життю.
Святкові богослужіння розпочнуться в неділю 30 вересня 2018 року акафістом о 9:30; о 10:00 відбудеться божественна літургія. По закінченню літургії відбудуться хресний хід і помазання святим єлеєм. Церковний комітет і отець Євген запрошують всіх до спільної молитви!
Не так давно, всього два роки тому, в затишному парку в самому центрі Володимира-Волинського була збудована виняткової краси церква з незвичною для волинян архітектурою карпатського стилю, з чудовими формами сучасного дизайну. За порівняно короткий час храм став одним з найпопулярніших в місті. Сюди йдуть не тільки прихожани, які потребують Божої підтримки, а й гості нашого міста, яких дивує неповторна краса споруди. Напередодні третьої річниці церкви кореспондент «Міста вечірнього» зустрілася з ініціатором зведення храму і його настоятелем отцем Євгеном Рябцем.
-25 вересня 2016 року, напередодні свята великомучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, було освячено цей храм, - розповідає отець Євген. – Бог того дня послав нам благословення теплою сонячною погодою. Було дуже багато людей, більш як 50 нагород було вручено спонсорам і тим, хто трудився над спорудженням церкви. П’ятеро людей, а саме Василь Бойчук, Світлана Матвійчук, Олександр Оберук, Олег Венгер та Оксана Матвіюк, за заслуги перед церквою отримали медалі.
-А як зародилася думка збудувати церкву в дещо не властивому волинським храмам стилі?
-Я родом з Львівщини, з дитинства бачив церкви в стилі прикарпатської архітектури. Приступаючи до будівництва, ми радилися з архітекторами, вони внесли свої корективи. Прикарпатські церкви низькі, а ми збудували храм високий, щоб споруду не затінювали паркові дерева. Проект був узгоджений з архієреєм, міським головою, але основними порадниками стали, звичайно, громадяни міста. Зведення храму йшло досить активно. Ми відчували Боже благословення. Під час будівництва не трапилося жодного нещасного випадку, навіть не псувалися інструменти і не виходив з ладу транспорт, який доставляв будматеріали.
За три роки в церкві сформувалася дружна духовна родина, яка під проводом настоятеля не тільки береже свій храм, а й направляє весь свій духовний потенціал на прищеплення кращих рис українця-християнина молодому поколінню. В церкві, яка працює щоденно з 8.30 до 17.00, завжди привітно зустрінуть, дадуть потрібну пораду, вислухають, підтримають душевним теплом. Серед великої кількості прихожан храму виділяються активісти, які турбуються про порядок, мають певні обов’язки, сумлінно і безкоштовно виконують їх бездоганно. Це староста Василь Бойкун, казначей Любов Романчук, регент Ірина Пикалюк, старша свічниця Софія Олещук, старша сестриця Олена Міщук, відповідальна за готування проскурок Людмила Єдинак, паламар Олександр Ковальчук.
-Вважаю, що з мого боку було б неправильно називати окремих людей, тому що про храм дбають всі прихожани, - продовжує розмову отець Євген. – Я щиро за всіх молюсь, бо всі вони доклали і докладають зусилля для функціонування церкви. Завдяки турботі всіх прихожан церква має обігрів, сигналізацію, 10 відеокамер, утеплену підлогу. Майже всі дні у мене як священика насичені, адже в людей є щоденні духовні потреби, а не тільки матеріальні. Питаєте, чи не втомлююсь. Коли бачу в храмі велику кількість людей, душа радіє, а тому про втому й не думаю. Навпаки, я щиро дякую Всевишньому за те, що він дає мені сили і відсвіження.
-Отче Євгене, відомо, що у Вас є улюблене так би мовити дітище. Це недільна дитяча школа. Розкажіть про її діяльність.
-Йде 21-й рік мого проживання на Волині. З них я 19 років прослужив у соборі Різдва Христового і 10 років викладав християнську етику в ДНЗ «Дзвіночок» та ЗОШ №2. Я бачив, як діткам необхідні знання про Бога, необхідне духовне зростання. Нині недільну школу відвідує більше 100 діток. Під храмом є приміщення для занять. Керує школою матуся Ольга. Перша група – це маленькі дітки віком 5-7 років. Цю групу веде Анна Голюк. Ці дітки пізнають Бога з допомогою мультимедії, ліплять, вирізають, роблять малюнки на релігійну тематику, розмальовують писанки. З середньою групою, яку відвідують дітки 8-11 років, займається Тетяна Іванюк. У старшій заняття проводить Неоніла Шевчук. Всі три вчительки працюють у школах міста, з дітками у недільній школі займаються на добровільних засадах. Уроки розпочинаються і закінчуються молитвами. Діти люблять готувати святкові столи, займатися в майстер-класах, які проводять вчителі художньої школи. Найбільшим досягненням діяльності школи є створення дитячого хору, яким керує Тетяна Зай. Завдяки діяльності недільної школи при храмі створилася дружна дитяча родина.
Отець Євген запрошує до приміщення, де проходять заняття недільної школи. Тут досить тепло, закуплені калорифери, є меблі для зберігання одягу та особистих речей діток. Дорогі меблі (їх 51) – подарунок народного депутата Ігоря Гузя. Наразі триває облаштування кухні. Затим з дозволу настоятеля підіймаюся в кімнату для хору. Церковний хор складається з 16 людей. В ньому беруть участь поважні жителі міста, які мають музичну освіту.
-Я розумію, що немає змоги назвати всіх людей, які постійно відвідують храм і є його патріотами, - сказав на завершення зустрічі отець Євген. – Вони допомагають в косметичному ремонті храму, доглядають квітники і деревця. Щоденно з ранку до вечора в храмі чергують сестри, які готові допомогти кожному, хто сюди завітає і потребує духовної поради. Я щасливий, що маю таку велику християнську родину.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі