Дев’ятнадцятого грудня, у день святого Миколая, до військових, що зараз перебувають у зоні АТО, повезли подарунки. Почесна місія доброго Миколая для наших прикордонників випала депутатові міської ради, голові Волинського комітету гуманітарного забезпечення війська Сергієві Кобі. У святковий день він вирушив у далеку дорогу до Семенівки. Там зараз перебувають військові луцького прикордонного загону, які охороняють найгарячіший, східний кордон нашої країни. Щоб волиняни хоч трохи відчули атмосферу свята, чимало небайдужих людей передали їм подарунки. До наших військових вирушили подарунки від «Союзу українок», «Правого сектора», а також до цієї доброї справи долучилися і деякі керівники державних установ міста. Шістсот пиріжків, випечених за домашнім рецептом кухарями ТзОВ «Фенікс», були відправлені військовим. Для підтримки морального духу учні ЗОШ №5 намалювали малюнки і написали листи. А за зібрані кошти хлопцям купили необхідні їм теплі речі та інструменти, зокрема, бензопилу.
-Ми повинні бути єдиними у бажанні допомогти нашим військовим. Ніхто не може залишатися осторонь. Жительки поважного віку з нашого міста, патріотки приносять хто скільки може, хоч декілька гривень від своєї маленької пенсії. Для пиріжків вони приносили начинки, сухофрукти на компот, ліки, а Валентина Черенюк передала сухий набір для борщу на 20 літрів, щоб там, далеко від дому, наші хлопці відчули домашнє тепло, а також, що ми їх тут чекаємо. А з якою теплотою, як для рідних синів та онуків, в’яжуть наші «союзянки» хлопцям шкарпетки, - розповідає Віра Чайковська, яка безпосередньо займалася організацією відправки святкових «миколайчиків» військовим.
Гуманітарний вантаж благополучно доставили нашим воякам, що охороняють позиції у населених пунктах Семенівка та Леонівка, розташованих близько біля російського кордону.
-Бійці луцького прикордонного загону тепло нас зустріли і дуже зраділи привезеним подарункам, тим більше, що вже декілька тижнів їх не відвідували волонтери, - розповів Сергій Коба. – Хоча живуть наші хлопці в спартанських умовах, у сирих бліндажах, вони не скаржилися і казали, що найнеобхіднішим забезпечені. Проте, звичайно, сумують за рідними, за сімейним затишком.
Разом із радістю зустрічі з нашими прикордонниками, у Сергія Анатолійовича залишилися сумні враження від побаченого на сході.
-Дорогою ми спостерігали жахливу бідність мешканців сіл на Донбасі, які проживають у старих перекошених хатинах, не мають ні роботи, ні засобів для існування. Вони навіть не уявляють, що то таке – нормальне, забезпечене життя.
Тетяна Корнійчук, Міла Сергєєва, м.Володимир-Волинський
Коментарі