Каже багатодітна мама Анастасія Гринь із села Руснів.
Згідно з переказами, свою назву село Руснів отримало від річечки Русів, яка протікала поблизу. Кажуть, що рівчачок із джерелом, який залишився від цієї річечки, досі плюскотить у лісовій гущавині. Ліс для мешканців Руснова – це частина їхньої матеріальної та естетичної культури. По-зимовому темний, припорошений інеєм, тягнеться ліс по високих горбах, що оточують село, спускається в долини, нагадуючи гнучке тіло велетенського химерного плазуна. Та теплої пори ліс зовсім інший: зелений, привітний, багатий на ягоди та гриби, на щебет птахів та приємну прохолоду. Без лісу важко уявити життя в Руснові.
Отож і не дивно, що так полюбила цю сільську місцевість уродженка Забайкалля Анастасія Гринь. Народилася жінка 1985 року в Бурятії. Батько її, який був родом з Рожищенського району Волинської області, після закінчення школи прапорщиків служив за Байкалом. Там він і зустрів свою дружину-росіянку. Коли почалася економічна криза, подружжю стало жити складно. До військовослужбовців-українців ставили принизливі вимоги. І ось тоді на запрошення батьків у 1997 році вирішило подружжя переїхати на Волинь. Згодом запропонували їм кімнату в гуртожитку в Луцьку. В цей час в обласному центрі проходив службу Валерій Гринь, який і став чоловіком Анастасії. Вирішили молодята оселитися в Руснові. Звичайно, переїзд до села лякав Анастасію, адже молода жінка звикла до міського життя. Лякали городи, нелегка селянська праця, а тепер сама дивується, що так швидко звикла і уявити своє життя без села вже не може.
У родині Гринь зростає трійко дітей: Максим, Владислав і Ярослав. Живе сім’я за рахунок підсобного домашнього господарства. Є в господі кури, кролі. Захоплювалися розведенням голубів, але біля села чатують яструби, а тому боляче було дивитися, як хижий розбійник впивався пазурами в ніжне тіло голуба. Влітку родині допомагає ліс. В руснівських лісах багато суниць, ростуть опеньки, маслюки, підберезники, трапляються і білі гриби. А ще ліс – чудове місце для сімейних прогулянок.
У Анастасії Олегівни є ще один вид діяльності, який дає прибуток сім’ї і одночасно є для жінки хобі. Вона дуже добре шиє, в’яже і вишиває.
-Шити я почала ще у школі, на уроках трудового навчання, а затим на шкільному виробничому комбінаті. Ази перейняла у мами, яка також була самоучкою. Починала шити з одягу для ляльок. Тепер шию все, допомагаю людям, адже щоразу щось комусь потрібно підшити, підрубити. Є у мене дві машинки, одна – ручна, дісталася ще з років молодості бабусі мого чоловіка. А перед новорічними святами подарували мені вже сучасну електричну машинку. Якось до мене звернулися учасники вертепу Бубнівського будинку культури, попросили пошити їм костюми. Я використала всю свою фантазію, щоб костюми були і гарні, і цікаві. Звичайно, довелося і з Інтернетом «проконсультуватися». Крім того. я ще в’яжу, вишиваю. Із в’язаних речей мені вдаються светри, кофтини, дитячі шапочки, а сорочки вишила для чоловіка та синів. Намагаюся розробляти власний дизайн.
Сини у сім’ї Гринь – це цілий світ, світ захоплень і дитячих мрій. Найстарший Максим навчається у 8-му класі Бубнівської ЗОШ. Його захоплення – футбол, нагороджений спортивними грамотами, має медаль за здобуте 3-є місце у футзалі серед юнаків 2002-2003 років народження. Мрія у нього одна – стати відомим футболістом. Владислав навчається в 4-му класі Руснівської початкової школи. Хлопчику до вподоби те, що робить мама. Він любить в’язати разом з нею, навіть робить спроби вишивати. Звичайно, має і «чоловіче» захоплення – конструктор. Виношує мрію стати трактористом, бо «за це в селі багато грошей платять». Та й, на думку батьків, ця професія в сільській місцевості є досить перспективною. Ще Владислав прислуговує в церкві. 15 січня виступав разом із церковним хором в РБК, колядував і посівав. Гени сільського трударя успадкував і найменший із Гринів – Ярослав. Він – першокласник, але вже мріє в майбутньому розводити коней. Хоч, за словами мами, в його віці ще хочеться все. Уже цілком серйозно Ярослав веде переписку у соціальних мережах з дівчатками-ровесницями.
-Я дуже мріяла про дівчинку, - ділиться пані Анастасія, - але нам три сини замінили доньку. Вони слухняні, все вчаться робити, прибирають в хаті, миють посуд. Взагалі люблять комусь допомогти.
Родина Гринь проводить дозвілля разом на лоні природи. Літньої пори здійснюють прогулянки до лісу, взимку розважаються на снігу. Діти ліплять сніговиків, будують зі снігу замки та печери.
Є, звичайно, і проблеми. Діти хоч і належать до багатодітної сім’ї і мають право на пільговий проїзд, проте насправді цим правом не можуть скористатися. Водії рейсових маршрутних автобусів відмовляються возити пільговиків. На щастя, Бубнівська школа отримала власний автобус, а тому питання доїзду руснівських дітей до школи вирішено позитивно.
Антоніна Булавіна, с. Руснів, Володимир-Волинський район
Коментарі