Дієтичне м’ясо “Чеботурочки” вирощується в ідеальних умовах

У цьому переконалися слухачі Університету ІІІ віку відвідавши, село Ліски.
Побувати на птахофабриці і не побачити, де мешкають і годуються «чебатурочки», все одно, що відвідати Париж і не помітити Ейфелевої вежі. Отож екскурсійна група нашого факультету під’їжджає до мальовничого села Ліски, де знаходяться пташники. Найперше, що привертає увагу, це дивовижна чистота навколишнього середовища, відсутність будь-яких неприємних запахів, сміття. Це вже викликає переконання в тому, що ми перебуваємо на екологічно чистій території. Браму люб’язно відчиняє охоронець. Однак далі, за брамою, діють строгі правила, все-таки ми на підприємстві закритого типу. Насамперед кидається у вічі дизбар’єр для машин як захист від інфекції. Вся територія заасфальтована, діє автономна дизельна електростанція, яка у випадку відключення світла за 30 секунд подає електроенергію у пташники. Поряд – мобільна вишка «Київстар» для забезпечення належного зв’язку працівників.
А ось і господарі цієї ділянки птахофабрики, на яку ми завітали. Назустріч екскурсантам виходить очільник бригади №1 села Ліски Віктор Веремчук, а також зоотехнік Віра Савіна. Екскурсію розпочинає головний зоотехнік Ігор Болотюк. Він демонструє нам комп’ютер, що знаходиться у кімнаті бригадирів і в якому можна побачити, що діється в усіх пташниках одночасно. Для того, щоб зайти у пташники, обов’язковою процедурою є душ. Для нас зробили виняток, але одягнути білі халати, шапочки та бахили все ж зобов’язали.
Пташники облаштовані за справжніми європейськими зразками. Тут працює дві зміни: 8 людей по 8 годин на добу. На нічне чергування заступає двоє людей. Нас здивувало: таке велике господарство ітак мало обслуговуючого персоналу. А проте дивуватися нема чого, бо живемо у вік автоматики.
У відділі хімічного очищення води працівники одягнені в комбінезони голландського виробництва. На ногах – білі калоші. Кожен пташник має свою скважину, через яку подається чиста вода. При вході килимок, оброблений дизрозчином. У пташнику ідеальна чистота. Температура повітря і освітлення сталі. Встановлене сучасне обладнання всесвітньовідомих фірм. Якщо виникають неполадки, у кімнаті бригадира автоматично вмикається сигналізація. Довжина пташника тут сягає 2160 метрів, 2885 поїлок і 616 годівниць.
«Чебатурочки» - закордонні паняночки, бо добових курчат привозять Польщі та Угорщини. Посадка курчат в одному пташнику – 48 тисяч 900 штук.
І нарешті перед нами пухнасте біле царство. Це курчата, яким виповнилося 11 днів. Їхня вага становить 327 грамів. Зоотехнік з пташницею щоденно зважують курчат і роблять записи у спеціальний журнал. У наступному пташнику курчата вже більші, і відповідно для них змінені температурний та освітлювальний режими. Коли бройлери досягають 42-денного віку, приїздить бригада відловлювання – і птахів везуть на забій, де застосовуються газові удушники. За годину б’ють шість тисяч голів, а після зведення нового забійного цеху планується 13 тисяч.
На підприємстві діє своя сертифікована лабораторія, партнером якої є німецька фірма, що робить безкоштовні аналізи. Має підприємство і власний комбікормовий завод у місті Устилузі, який поки що завантажений на 50%. Виробництво безвідходне, пір’я спалюється. У власному користуванні підприємства 3,8 гектара землі, де сіють сою, кукурудзу, пшеницю. Володимир-Волинська птахофабрика входить у трійку лідерів за якостю виробництва. М’ясної продукції виробляється 21 вид. Продукція підприємства користується попитом в Єгипті, Сомалі, Азербайджані.
Ми щиро вдячні за змістовну екскурсію директору ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» Аліні Вікторівні Сич, всім представникам колективу, які щиро нас зустріли і розповіли про діяльність підприємства. Віднині радимо всім купувати смачну «чебатурочку», вирощену в екологічних умовах і в екологічно чистому регіоні. Дякуємо також водієві Віктору Галімському, завдяки якому ми змогли завітати у ті куточки підприємства, які нас цікавили.
Валентина Рудь, слухач факультету журналістики Університету ІІІ віку

Розділ новин: 

Коментарі