Дерева – як діти, теж потребують своєї Батьківщини, постійної уваги і турботи

У кожного садівника є свої секрети, як виростити чудовий сад і щороку збирати з нього щедрі врожаї фруктів. Є вони й у жителя села Федорівка Володимир-Волинського району, колишнього механіка Нововолинського ливарного заводу, а нині пенсіонера Бориса Мишка. На 45 сотках землі він зумів виростити чудовий сад, де більше 150-ти різноманітних сортів плодових дерев, які час від часу омолоджуються. А поряд є ділянка, де більше тисячі дбайливо насаджених руками господарів саджанців, розведенням яких Борис Сергійович займається вже більше 10-ти років. Є й кілька вуликів. Три з них, як вийшов на пенсію, йому подарував кум. Після розпаду Союзу «НЗ СТО» практично довели до банкрутства, і Борис Мишко майже 25 років працював у нафтодобувній галузі в Республіці Комі, а, повернувшись додому, звів біля батьківської хати новий будинок і зайнявся садівництвом. Своє хобі чоловік успадкував від батька. Йому допомагають дружина Людмила Володимирівна, а у вихідні й дочка Наталія. Менша Ірина мешкає в Локачах, працює експедитором на фурах, тому навідується до батьків рідше.
Найкраще обприскувати сад тоді, коли шкідники відкладають яйця і починають розмножуватися
-Дерева – як діти, теж потребують постійної уваги й турботи. У нашому садку росте біля 20-ти сортів яблунь, 8-10 – груш, 7-8 – слив, 6-7 абрикосів, є ранні, середні та пізні сорти персиків, кілька сортів аличі, айва, фундук, трохи винограду, малини та ожини. Є й кілька декоративних дерев, зокрема японська верба. Більшість сортів – зимостійкі. Насіння я привожу із Летичівського району, що на Хмельниччині. Там колись був державний розплідник, а зараз часто відбуваються різноманітні конференції для садоводів, у яких я теж беру участь. А найкращі для садівництва ґрунти – у Чернівецькій області, адже виростити сад непросто, він потребує щоденної праці та уваги. Саме зараз, у червні, коли сформувалися квіткові і плодові зав’язі, їх потрібно зберегти. Будь-яка посуха в цей період згубна для врожаю, тому що зав’язі можуть обсипатися, а майбутні плоди – подрібніти. Та найбільше шкоди саду завдають шкідники і хвороби. Ось, гляньте на цей персик. Листочки на ньому кучерявляться, потім засихають і обсипаються. Це призводить до того, що через малу вегетацію плоди отримують недостатню кількість поживних речовин і починають дрібнішати. Може загинути й саме дерево, бо в нього у бруньках уже з весни закладена хвороба, - зауважує садовод, - тому його потрібно обприскувати, причому – кілька разів, міняючи препарати. Хороший ефект дає «Хорус-Скор», який продається в комплекті. Весною і на початку літа, перед цвітінням, сад один-два рази обробляють від моніліозу, борошнистої роси, термінальних опіків (абрикоси) і парші. А коли дерева відцвітуть і з’явиться зав’язь, їх обробляють від хвороб і від шкідників. Проти борошнистої роси – найбільшого головного болю кожного садівника – застосовують мідний купорос, бордоську рідину, 1%-ну суспензію колоїдної сірки та інші фунгіциди. Спочатку це робиться до цвітіння, потім – після того, як з’явиться зав’язь, а далі, коли плід досягає розміру лісового горішка, адже у хвороб і шкідників теж є різні стадії розвитку (буває 4-5 поколінь). Найкращий ефект обприскування дає тоді, коли шкідники починають відкладати яйця і розмножуватися. Тому дуже важливо вловити саме цей момент. А оскільки дерево при обробці хімікатами обезсилюється, його обов’язково треба підживити мікроелементами й комплексними добривами. На ранній стадії можна добавити трошки селітри та карбоніт. Потім, коли починає зав’язуватися сам плід, цього робити вже не можна. При обприскуванні саду треба врахувати й те, що різні плодові дерева зацвітають в різний час. Тож найперше слід обробити кісточкові: черешні, абрикоси, сливи та інші ранні культури. У червні, коли під пекучими променями сонця земля буквально запікається, навколо дерева треба час від часу рихлити ґрунт, щоб забезпечити киснем коріння, яке живить усе дерево. Це дасть змогу рослинам швидше рости і допоможе їм легше переносити спеку. Рясне плодоношення неможливе, якщо у ґрунті мало поживних речовин. Тому ще на етапі цвітіння дерева необхідно підгодовувати і постійно поливати та зрошувати. Я роблю це зазвичай уранці або ввечері, коли сонце не висушує воду, перш ніж вона встигне потрапити у ґрунт. Треба також слідкувати, щоб при обрізуванні співвідношення кореневої системи до крони було однаковим. Ми ж, крім садівництва, раніше займалися виноградом і вирощували хризантеми. Привозили з Криму найкращі виноградні сорти, такі, наприклад, як «Кардинал». Він нібито й ріс, розвивався, плодоносив, але все одно був менший за розміром і не такий на смак. Тож тепер більше надаємо перевагу саду.
Вирощування саджанців – складний і довготривалий процес
-Що стосується розмноження саджанців, то, щоб виростити їх, потрібно не менше трьох років, - розповідає Борис Сергійович.- Спочатку я збираю кісточки абрикосів, слив та аличі, вимочую, а потім кладу в пісок і ховаю на зиму в холодильник. Навесні наступного року висіваю їх у ґрунт. Після того, як вони підростуть, восени знову викопую і ховаю, навесні прищеплюю і лише на третє літо отримую нормальний саджанець. Для вирощування зерняткових саджанців (яблуня, груша тощо) застосовую так звані маточники (підщепи – дички яблунь і груш), які спочатку прикопую в землю. Коли на маточниках з’являються стебла з листочками, обережно зрізаю їх і висаджую у ґрунт, де вони проростають цілий рік. Потім проводжу окуліровку: на підщепі внизу робиться невеликий надріз і туди вставляється вже окультурена брунечка з листочком та замотується. До кінця літа вона приживається, з’являється пагінець, який весною над цією брунькою обрізається. Дичка, яку вирощували два роки, викидається, а нова рослина проростає. При такому методі, наприклад, яблуня приживається на 90%. Окуліровку виконують в такий час, щоб до кінця вегетаційного періоду вічка добре прижилися, але не проросли. Вічка, щеплені раніше, до осені проростуть і взимку можуть загинути, а щеплені пізніше – не приживуться. І так упродовж трьох років. І все це, не враховуючи постійного верхнього і підкореневого підживлення, обприскування, виполювання бур’янів та поливу. Якось я порахував: щоб виростити лише один саджанець, починаючи з кісточки до того стану, коли його вже можна буде садити як деревце, мені треба провозитися з ним 70 разів. Але це ще не означає, що коли ти його посадив, то воно до осені виросте. Буває, що з двадцяти саджанців можна отримати лише половину, а то й менше якісних. Щороку я висаджую біля тисячі саджанців, але якщо хоча б половина з них приживається, то це вже добре.

Розділ новин: 

Коментарі