День Святої Трійці або П’ятидесятниця

У народі це свято називають по-різному: П’ятидесятниця, День Зіслання Святого Духа, День Святої Трійці. Назва «П’ятидесятниця» закріпилася тому, що зішестя Святого Духа на апостолів трапилося у старозавітне свято П’ятидесятниці, встановлене на пам’ять про дарування єврейському народу Закону на горі Синай. Зісланням Святого Духа день назвали, бо саме тоді апостоли наповнилися Духом Святим і почали говорити різними мовами. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав апостолам здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам. У вигляді вогню – на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі. Цією подією відкрилася світові уся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди стали прославляти три іпостасі Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа. Це свято також пов’язують із народженням християнської церкви, адже саме після зішестя Святого Духа апостоли почали проповідувати та охрестили близько 3 000 людей.
Перші згадки про загальноприйняте святкування Трійці датують ІІІ ст., а вже через століття усі церковні письменники описують звичаї, прийняті на п’ятдесятий день після Великодня. Іоан Златоуст розповідає про звичай прикрашати домівки зеленню в цей день, а Григорій Богослов описує літургію та велику вечірню службу цього дня. Священнослужителі одягаються в зелений, білий чи золотавий одяг, що означає силу Святого Духа, а ікони прикрашають березовими гілками. У IV столітті святим Василієм Великим були складені поклонні молитви, які читаються донині на святковій вечірній. Щоб зберегти віруючих у благоговійному стані та зробити їх здатними, подібно апостолам, до ціломудренного здійснення колінопреклонінь і молитов на честь Святого Духа, вечірню належить проводити услід за літургією. День Святої П’ятидесятниці спрадавна вважався днем народження Церкви Христа Спасителя, але створеною не маревом людських тлумачень і мудровань, а Божественною благодаттю.
Згодом християнські звичаї Трійці тісно переплелися зі слов’янськими язичницькими традиціями відзначення Зелених свят. Найдавнішим є обряд прикрашати свою оселю гілками дерев, квітами і, йдучи до храму, нести з собою букети. Це символізує живу, відновлюючу силу Святого Духа, пробудження природи та оновлення душі людини. На Поліссі побутував обряд «Водити куста», роль якого виконувала дівчина. Зібравшись таємно в лісі, молодь вибирала за кустянку найкрасивішу дівчинку або жінку, одягала її у зелене вбрання – голову заквітчували віночками та галузками з берези, а решту прикривали лепехою. Після цього кустянку вели у село з піснями, заходили до кожної хати вітати господарів, які за це своїх гостей щедро обдаровували.
Святкування П’ятидесятниці, як і кожного іншого великого свята, не обходилося без святкового столу. Підготовку до свята розпочинали ще з четверга, рано-вранці йшли до лісу збирати лікарські трави, а з обіду починали готувати страви з яєць, молока, птиці, риби та свіжої зелені. Обов’язковою частиною святкового столу була випічка – різноманітні млинці, пироги, рулети. Гуляння зазвичай влаштовували в лісі, біля річки або ж у полях; застеляли зелену скатертину, що символізувала відродження природи після довгої зими.
Підготувала Аліна Зай

Розділ новин: 

Коментарі