Коментарі

На гомінкій і багатолюдній вулиці Ковельській у Володимирі, де щодня проїздить багато транспорту і проходить чимало різних людей, майже над самим шляхом, знаходиться розп'яття Ісуса Христа. Воно не може залишити байдужим кожну віруючу душу, адже нагадує нам, мирським людям, заклопотаним повсякденними проблемами виживання і мирської суєти, про ту жертву, яку приніс Ісус задля спасіння кожного, хто вірить в Нього. Проте, хрест встановлений недавно, а історія цього місця має давнішу історію.
Детально про це писав церковний історик і краєзнавець Микола Теодорович. Він вказує на те, що на цьому місці знаходилася церква святої Параскеви-П'ятниці (П'ятницька церква). Точно невідомо ким і коли було споруджено храм, але він уже існував у першій половині 15 ст. Святиня носила ім'я святої Параскеви. Ця набожна дівчина-християнка жила у Римській імперії у перші віки нашої ери. Вона народилася у сім'ї заможних християн. ЇЇ батьки кожної п'ятниці посилено молилися, трималися посту і роздавали пожертви бідним. Тому й дівчину назвали Параскевою-П'ятницею. Юна християнка рано залишилася круглою сиротою, вона володіла великою спадщиною, але, бувши багатою людиною, щедро допомагала бідним і знедоленим людям і цим заслужила повагу від них. Її життя припало на час правління римського імператора Діоклетіана, котрий був відомий як ворог і гонитель християн, який знущався над ними. Цей імператор-язичник збудував ідолів і наказав усім підданим у його палаці поклонятися бовванам і йому особисто. Це робили усі, крім Параскеви. Вороги донесли на неї імператору, слуги привели дівчину до правителя і він, вражений її красою, сказав, що дарує їй життя і навіть візьме її за дружину, якщо вона вклониться ідолам і віддасть честь йому. Та смілива християнка сказала, що поклониться лише Богу, Христу. Розлючений правитель віддав юнку на страшні катування, але вона гідно все витримала і загинула як мучениця, яка вшановується християнською церквою.
Архівні документи стверджують, що у 1570 р. йшов судовий процес, з приводу того, що колишній староста володимирський (1508-1528 рр.), князь Андрій Сангушко відібрав землі П’ятницької церкви та повернув їх до замкової церкви святих Іоакима й Анни. В той час колишній священник П'ятницької церкви - отець Малофей представив в суд грамоту литовського князя Свидригайла, згідно з якою попереднику Малофея – священнику Андрію Кацеревичу вона видана на свободу від всяких повинностей замкових і місцевих. 
Близько 1599 р. церква перейшла до священника Михайла Самсацького, дворянина за походженням. В 1599 р. 27 червня в міський Володимирський суд скаржився пресвітер церкви Св. П’ятниці Михайло Самсацький, на те, що коли він, відправивши вечірню, повертався із церкви додому то на нього напали орендатор пана Олексія Скретуського - Петро Чаплицький, називав його лайливими словами та наніс йому тяжку рану на голові. Михайло Самсацький служив при цій церкві ще в 1607 р. Певний час церква була у володінні греко-католиків. Тоді там молився уродженець нашого міста Іван Кунцевич (жив у 16 ст.). Саме у цьому храмі з хреста на юнака зійшла іскра, яка стала провісницею його майбутнього служіння Богові. Іван став святим Йосафатом Кунцевичем і знайшов вічний спочинок у соборі святого Петра у Ватикані. Ось такі люди прославили наше місто у світі.
8 квітня 1798 р. Волинська духовна Консисторія указом заявила – «трухляву Параскево-П’ятницьку церкву розібрати, замінити її Іосифатівською часовнею». Але через брак коштів на розібрання, церква простояла ще після цього ще близько 30 років. Будинок священника згорів в 1802 р., тоді й була розібрана П’ятницька церква. Таким чином, від П'ятницької церкви залишилася лише назва урочища Зап'ятниче – нині там знаходиться Миколаївська церква. Поблизу втраченої церкви була ще й П'ятницька брама, згадана у літописах – через неї можна було в давніші часи заїхати до Володимира. 
Багато храмів залишилися хіба що на малюнках і гравюрах відомих художників. Зокрема, Миколаївську церкву і територію урочища Зап'ятниче у Володимирі гарно відобразив на своїх роботах відомий художник з Білорусії Антоніо Чорпіта. То був сильний митець, який товаришував з композитором Ф.Шопеном, письменником Іваном Тургенєвом та іншими знаними діячами культури того часу.
Орієнтовно у 19 ст. на місці колишньої П'ятницької церкви було зведено пам'ятний обеліск, його залишки ми бачимо і донині.
На жаль, невблаганний час, війни та пожежі, а часто і нерозумна діяльність людини, знищують багато цікавих пам'яток. Але пам'ять про них залишається у розповідях старожилів, історичних джерелах.
Бережімо нашу історію. Влучно підмітив колись наш земляк, історик і археолог Олександр Цинкаловський, який сказав, що ми повинні берегти усі старі речі, бо вони, на перший погляд, можуть здаватися непотрібними сьогодні, але будуть потрібними завтра.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею.