Чи стало кращим життя селян після об’єднання в єдину громаду?

Відповідь на це запитання у рамках форуму «Децентралізація – шлях до розвитку громад» шукали нещодавно волинські журналісти, спілкуючись із жителями сіл, які увійшли у першу на Волині ОТГ – Зимнівську, з її керівником В’ячеславом Католиком та оглядаючи все, що вдалося зробити громаді за більш, ніж півтора року після об’єднання.
-Найважчим для нас був період становлення, адже громаду ми створили, а от потрібних законів не було. Кожен наступний крок передбачав зупинку, але ми впоралися. За все, чого вдалося досягти, дякую хорошій, згуртованій команді професіоналів, яка розуміє мої задуми і прагнення. Починаючи якусь нову справу, ми завжди радимося з людьми, і це дозволяє уникнути помилок, - зазначає керівник громади В’ячеслав Католик, демонструючи рівненьку в’їзну дорогу в Зимне з ошатною автобусною зупинкою та заасфальтовану вулицю Зелену, відремонтовані за рахунок субвенції на розвиток інфраструктури ОТГ. – Загальна протяжність обох доріг – 1,6км. Чи заробляємо ми вже на забезпечення власних потреб? Якщо взяти до уваги всі установи, які у нас працюють, то держава фінансує лише освіту і медицину, всі інші витрати ми покриваємо власним коштом. Торік уклали в інфраструктуру 600 мільйонів власних грошей: придбали транспорт для пункту невідкладної допомоги, замінили дах і відремонтували частину приміщень будинку культури, утеплили фасад школи у Зимному. Більше мільйона виділили на розвиток шкіл. Цього року на нас поклали витрати за енергоносії, тому прибуток, мабуть, зменшиться, але маємо зараз на рахунку 500млн.грн., є й перевиконання бюджету. У школах і дитсадках є технічний персонал, з якого ми створили господарську групу. Зараз ці працівники вкладають ламінат у дитсадку в Зимному, потім вкладатимуть тротуарну плитку в Бубнові. Майже в кожному селі облаштовуємо автобусні зупинки, стали видавати власну газету «Вісник зимнівської громади», тиражем 500 примірників,- розповідає В’ячеслав Артурович.
Далі він пропонує оглянути створений у приміщенні колишньої сільради сектор реагування патрульної поліції і знайомить з його начальником Іваном Палійчуком.
-У нашому СРПП №2 є 9 працівників. Робота у три зміни, фінансуємося із держбюджету. Обслуговуємо територіальну громаду, хоча й доводиться виїжджати в місто і район, - каже поліцейський. – Якщо раніше виходили на чергування майже щодня, то тепер через дві-три доби, є в нашому розпорядженні свій автомобіль.

«Наш Славцьо – хазяїн свого слова»
Помітивши на протилежному боці вулиці жінку, яка, спершись на паркан, приглядалася до нашої групи, цікавимося її думкою стосовно того, чи краще стало їй жити після об’єднання.
-За моєї пам’яті, а я тут народилася і прожила 83 роки, людям ще ніхто не зробив стільки добра, як наш Славцьо, дай, Боже, цій дитині здоров’я, - каже жінка, назвавшись Любов’ю Хомюк. – Я дуже вдячна йому за те, що він - хазяїн свого слова. Все життя ми з дідусем, з яким прожили 63 роки, місили тут болото, а зараз у селі – асфальтовані дороги, горить світло, газ є – живемо, як у місті.
У ЦНАПі, який відкрили в Зимному рік тому за підтримки Канадського фонду місцевих ініціатив і посольства Канади в Україні, знайомимося з його завідувачкою Іриною Корольчук. Жінка розповідає, що на сьогодні вони надають селянам 98 видів послуг, перебравши на себе функції виконкому, соцзабезу, паспортного столу, Держземкадастру тощо.
-Працюємо ми за принципом віддалених робочих місць: у кожній сільській раді є відділення Центру, де адміністратори приймають щодня по 10-15 людей. І це дуже зручно: немає черг і потреби їхати в місто, все можна отримати на місці. Прописка, виписка, реєстрація нерухомості та землі у нас платні. Торік ми заробили на цьому близько 185тис.грн.
У центрі Бубнова біля будинку культури із новим дахом журналістів зустрічає староста семи сіл Анатолій Матвіюк. Він розповідає, що в школі (108 учнів, проектна потужність – 380) їм вдалося замінити на енергозберігаючі вікна та двері, оновити тепломережу, придбати шкільний автобус, відремонтувати дитсадок, встановити за власні кошти 14 світильників вуличного освітлення, а за кошти фонду «Прибужжя» облаштувати дитячий спортмайданчик.
Особлива гордість старости і керівника ОТГ – придбаний трактор для чищення доріг від снігу, який В’ячеслав Католик планує ще й здавати в оренду і заробляти на цьому гроші.
-За статусом ОТГ прирівняна до міста обласного значення. І її керівник має відповідати за все, що є на його території, щоб люди могли з нього спитати. А раніше було як: садочок – наш, директора призначає райвідділ освіти, фінансується він із різних бюджетів, а впливу на заклад не має ніхто. Або землею розпоряджається область, а за смітник на ній відповідає сільський голова. Тепер же старости вже не розпоряджаються ні грошима, ні землею. Їхній обов’язок – благоустрій і забезпечення жителів адмінпослугами. А обробляється у нас майже вся земля, хоча й є 17,5тис.га за межами населених пунктів, контроль за якими фактично втрачено. І в той же час маємо великий попит на ділянки під забудову, багато заяв від учасників АТО. Зимному фактично вже нікуди розширятися, бо навколо пайовий фонд, а от Льотничівська сільрада так не затиснута, бо там був аеродром і землю не розпаювали. Тому дві ділянки на 50 і 70 га виділено для технопарків, - розповідає голова, поки їдемо в Селець. – Хочемо залучити інвесторів для будівництва невеликих фабрик і заводів.
Біля хвіртки до відділення ЦНАПу у Сельці медійників зустрічає красень-півень. Не звертаючи уваги на спалахи фотокамер, він гордо дивиться на людей, навіть не думаючи тікати. В самому приміщенні адміністратор Ольга Антонюк захоплено розповідає, що тепер її односельцям не треба нікуди ходити, щоб отримати довідку, оформити субсидію чи допомогу, зареєструвати дитину або договір.
-Одна людина отримує в нас 4-5 послуг. І це дуже добре, люди задоволені, й мені приємно від того, що надаю їм реальну допомогу,- наголошує жінка.
-Що зроблено в таких селах, як Чесний Хрест та Марія-Воля, чи доїжджають туди автобуси? - перепитує голова після того, як, оглянувши клуб, де встановлено систему опалення, якої тут не було 20 років, зупиняємося на вулиці. – У Чесному Хресті ми планували облаштувати в клубі дозвільний центр для молоді, писали проект, але приміщення аварійне, тому вирішили його розібрати. Стосовно клубу в Руснові: через те, що там лише 14 учнів, мабуть, переведемо їх до Бубнова, а у школі буде клуб. Щодо доїзду до малих сіл, то тут є дві проблеми: погані дороги і далеко не всі перевізники горять бажанням їхати туди, де мало пасажирів, оскільки рейси не рентабельні. Та, гадаю, нам згодом вдасться покращити ситуацію і в цих селах, - упевнено каже В’ячеслав Католик.
Довідково: Зимнівська об’єднана громада, куди увійшли 17 сіл Володимир-Волинського району (Бубнів, Володимирівка, Горичів, Марія-Воля, Зимне, Льотниче, Когильне, Маркостав, Октавин, Острівок, Поничів, Руснів, Селець, Фалемичі, Черчичі, Чесний Хрест та Шистів), була створена 14-го серпня 2015 року. За оцінками фахівців, вона вважається однією з найкращих із 366-ти об’єднаних громад України. Минулорічний дохід бюджету громади склав 5,8млн.грн. власних надходжень. За трохи більше, ніж півтора року після створення, за підтримки державних і обласних бюджетів та міжнародних грантів Зимнівській ОТГ вдалося реалізувати до 30-ти різноманітних проектів, загальною вартістю близько 13млн.грн. Ще частина проектів – у стадії підготовки.
Валентина Савчук, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі