Чи можна закрити такі школи?

Влада взялася це робити, нічого не даючи взамін, прикриваючись гаслами «Все для людей, все для їх блага!» Слід запитати сільські громади, чи вони погодяться закрити малокомплектні школи, змушуючи маленьких українців долати кілометрові відстані до храмів науки і взимку, і в спеку, і в дощ, і в негоду…
Ніколи б не могла подумати, що ще раз переступлю поріг Красноставської початкової школи, але не як учениця, а як кореспондент газети «Місто вечірнє», на декілька хвилин зазирну в далеке безтурботне дитинство, сяду за парту і поспілкуюся зі своєю першою вчителькою, яка навчила нас читати й писати і була для усіх другою мамою.
На шкільному подвір’ї збиралася і метушилася дітвора. Школярі готувалися до свята Першого дзвоника, особливо ті дітки, для яких це справді вперше, – першокласники. Всі учні були у вишитому одязі, аби підкреслити свою шану національним традиціям. На лінійці згадали про наших військових, завдяки яким маємо можливість спокійно розпочати новий навчальний рік. Діти дуже гарно співали пісні про школу, зокрема «Вчителі», «А у школі», «Перший дзвоник». Привітати учнів прийшли сільський голова Жанна Бондарук та отець Сергій, який відправив молебень за здоров’я учнів та вчителів. Жанна Григорівна подарувала першокласникам фломастери, побажала їм, щоб усі навчальні дні були такими ж світлими, сонячними, як сьогоднішній. А підприємець з Луцька, який побажав залишитися невідомим, передав усім учням навчального закладу пенали.
Директор школи Віктор Луцюк відзначив грамотами трьох учнів, які брали участь у міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру» і показали хороші результати.
Але варто зазирнути в минуле і згадати, якою ж була школа. З 1896 року це церковно-приходська школа, у приміщенні якої жив священик, а у двох кімнатах облаштували класи, в яких проводилося навчання. До 1948 року тут була семирічна школа. Навчалися діти зі всієї округи, були і поляки, і євреї. Вже починаючи з 1948 року, школі надали статус восьмирічної. Оскільки село до 1962 року називалося Гнійно, то школа мала назву Гноєнська початкова, а з 1962 року — Красноставська семирічна школа. Працювала вона до 1977 року, потім її закрили, адже в Галинівці збудували нову. Але за рішенням місцевої сільської ради 22 серпня 1988 року було відкрито Красноставську початкову школу.
По закінченні лінійки поспілкувалася з директором Віктором Луцюком та вчителем, яка набрала перший клас, Тетяною Луцюк.
Зайшовши в школу, одразу звернула увагу, що в ній затишно, зроблено ремонт. Поцікавилася, за чий рахунок проводилися ремонтні роботи. Віктор Васильович сказав, що використовувалися як бюджетні кошти, так і гроші батьків. Вони самі приходять фарбувати класи, допомагають чим можуть.

Початкова школа у селі Красностав знову зустріла першокласників
-Скажіть, будь ласка, чи є зміни у навчальній програмі?
-Ой, кожного року програма змінюється і оновлюється. Дуже велике навантаження як з математики, так і з природознавства. Діти у четвертому класі мають вивчити всі океани і материки, а немає відповідних підручників. Колись це все вивчилося у 6 класі… Для маленьких діток навантаження завелике. Ми стараємося якось їх зацікавлювати і вибирати найголовніше.
-Як Ви ставитеся до того, що влада хоче закривати малокомплектні школи?
-Звичайно, ми проти цього, адже чим більший клас, тим важче дати знання кожному учневі. Це ж потрібно до кожного подивитися, кожному пояснити. Крім того, взимку добиратися дітям дуже далеко і вони будуть мерзнути. Що на місці навчання, то не добирання. (Я згадала, як ми ходили взимку пішки з Галинівки додому. По-перше, приходиш з мокрими ногами, втомлена, і думки зовсім не про те, щоб вчити уроки, а як зігрітися. А це ж взагалі маленькі діти, для них 3 кілометри – це дуже велика відстань. Та й не завжди автобус зможе доїхати – авт.). Але у школі надіються, що їхній навчальний заклад не закриють і, якщо все буде добре, то на наступний рік збільшиться кількість учнів.
-Чи харчуються учні у школі?
-Оскільки у нас немає їдальні і не проводиться повне харчування діток, то ми робимо їм чай із чимось солоденьким. Це все закуповується і зберігається у школі. Крім того, батьки дають учням із собою щось поїсти.
Хочеться побажати вчителям міцного здоров’я у новому навчальному році та слухняних учнів, а школярам – засвоювати нові знання, бути уважними й отримувати хороші оцінки.
Ольга Різник,с.Красностав,Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі