Чому Володимир-Волинському цукровому заводу не дають працювати, погасити борги та отримувати прибуток?

Публікації

Валентина Тиненська, м.Володимир-Волинський
З лютого у ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» з’явився новий власник, який, як надіються працівники, зможе запустити завод. До холодної проби й подальшої роботи завод технічно готовий, уже зібраний пакет документів, закуплено 30 тисяч тонн тростинного цукру-сирцю, залишилося «вибороти» погодження на отримання ліцензії на імпорт цукру-сирцю в Міністерстві аграрної політики та продовольства України, а також отримати саму ліцензію, яку видає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Колись володимир-волинський цукровий завод був великим підприємством, яке забезпечувало роботою багатьох мешканців міста. Сьогодні є шанс, що він знову запрацює, однак варто згуртуватися й докласти трішки зусиль, підтримати працівників і керівництво в бажанні працювати. Як тільки завод запустять, за декілька тижнів він зможе почати погашувати борги з виплат заробітних плат сезонним працівникам, а також погасити заборгованість із платежів до місцевого бюджету.
Містом почали ширитися чутки, що із ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» вивозять обладнання на металолом, так би мовити, ріжуть завод. В Інтернеті з’явилася протилежна думка: завод працює й переробляє тростинний цукор-сирець. Щоб повідомити населення, що ж дійсно відбувається на заводі, аби нагадати місцевим жителям і владі про те, що завод є, що він хоче й може працювати, розповісти про плани, перспективи та проблеми, з пресою зустрілися заступник директора ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» Микола Нечай, який на час відсутності директора виконує його обов’язки, заступник директора Сергій Остапук, головний технолог заводу Лариса Ленківська, виконуючий обов’язки головного інженера Олександр Мерзлов.
Спершу керівництво підприємства спростувало чутки та недостовірну інформацію.
-Хочу вас запевнити, що обладнання заводу на металобрухт не вивозиться. Ми вирішили здати старий метал, який уже не потрібний, - каже Микола Нечай. – Наразі завод не працює, проте активно готується до пуску. Плануємо цей сезон переробляти цукор-сирець, а з наступного року – буряки. Тут на постійній основі трудиться 80 осіб – кістяк підприємства, які докладають максимум зусиль, щоб завод працював.
Щоб добитися справедливості, вирішили їхати в Київ
Попередній власник ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» визнав себе банкротом і залишив численні борги. В лютому 2014 року 80% акцій заводу придбало ТОВ «Україна-2001», що заходиться в смт Теофіполь на Хмельниччині. Це велике сільськогосподарське товариство, що включає цукрові заводи: володимир-волинський, горохівський, теофіпольський, клембовський, а також теофіпольський елеватор, свинний м’ясокоплекс на 60тис. голів, орендує понад 40 тисяч гектарів землі та залучає до робіт понад 5 тисяч працівників у Тернопільській, Хмельницькій, Волинській, Рівненській та Львівській областях. Продукція широко реалізується на внутрішньому ринку України, також представлена на зовнішніх ринках багатьох країн світу.
-Ми хочемо розпочати з переробки цукру-сирцю, щоб погасити борги, зробити фінансовий запас, відремонтувати деяке обладнання й наступного року працювати уже з цукровим буряком, - каже Микола Васильович. – Більше того, укладені договори на оренду 7 тисяч гектарів землі в межах Волинської області, на яких вирощуватиметься буряк.
За словами Миколи Нечая, за останні місяці зроблено багато: обладнання підготовлене для роботи, зібрані всі необхідні документи для пуску заводу з переробки сирцю, під митний контроль прийняті складські приміщення, ТОВ «Україна-2001» уклала з іноземними постачальниками контракт на закупку тростинного цукру-сирцю з Європи, і уже 30 тисяч тонн сировини чекають дозволу на ввіз в Україну. Та дозволу не дають…
Ряд документів і лист-звернення було направлено до Міністерства аграрної політики та продовольства України для погодження на отримання ліцензії на імпорт тростинного цукру-сирцю, яку видає Міністерство економічного розвитку та торгівлі України. Проте з невідомих причин заводу відмовили. Цікаво, що положення про видачу погодження на ліцензію як корупційно-бюрократична складова для отримання поборів з підприємців було запроваджено, коли це Міністерство очолював Микола Присяжнюк. Ще раніше, як Україна вступила в СОТ, без будь-яких положень ліцензії відразу видавало Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.
Щоб виправити несправедливість і дізнатися, чому ж заводу не дали погодження, колектив підприємства звернувся до народного депутата України Євгена Мельника з листом-запитом, в якому охарактеризували суть проблеми й попросили допомоги. А минулого тижня відбулася зустріч працівників ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» з нардепом Євгеном Мельником та депутатом Володимир-Волинської міської ради Сергієм Кобою, на якій обговорили проблему детальніше та намагалися знайти шляхи її вирішення. Наступного дня Євген Мельник переслав місцевому керівництву заводу копію депутатського звернення до прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, в.о. міністра економічного розвитку і торгівлі України Анатолія Максюти, міністра аграрної політики та розвитку України Ігоря Швайки.
-Зараз ми чекаємо відповіді з Києва і готуємо завод до пуску. Станом на сьогодні він повністю готовий до холодної проби, - каже Микола Нечай. – Також найближчими днями делегація від заводу (5 осіб) поїде в столицю, де зустрінеться з Євгеном Мельником. Ми разом ходитимемо по міністерствах. Хочемо почути конкретну відповідь на питання: чому гальмують процес видачі ліцензії?
Володимир-Волинський завод виготовляє цукор європейського стандарту
Позицію колективу активно відстоює заступник директора ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» Сергій Остапук.
-Сьогодні ми всі разом маємо запустити завод, на який уже махнули рукою. За часів незалежності України у підприємство вкладалися величезні кошти. Закупили нове сучасне обладнання, тому сьогодні похоронити цей завод – це злочин, - вважає Сергій Кіндратович. – У нас повна автоматизація заводу. У час, коли потрібно в країні запроваджувати енергозберігаючі технології, на Володимир-Волинському цукровому заводі встановлений котел, який може працювати на водно-вугільній суспензії (такі технології широко застосовуються в Китаї, в Україні це поки перша ластівка). Якщо завод запрацює, систему можна буде випробувати. Ми хочемо розвиватися й надалі, працювати й давати роботу іншим. Якщо завод перероблятиме тростинний цукор-сирець, то роботу матиме 600-700 осіб, коли ж перейдемо на буряк – до тисячі! Ми прагнемо, щоб нас зрозуміла і підтримала місцева й обласна влада, ми боротимемося до кінця, бо іншого виходу немає. Це наш останній шанс.
-Ми виготовляємо цукор європейського стандарту. Єдині в Україні маємо першу категорію, - доповнює розповідь про роботу цукрового заводу головний технолог Лариса Ленківська. – Крім того, у нас великий асортимент. Ми сьогодні, крім переробки цукрового буряка і цукрової сировини, можемо виготовляти не тільки цукор білий, а й сироп товарний, сироп ароматизований, сироп з додаванням концентрату, цукор на паличці «Канді», цукор пресований, цукор природній, цукрову пудру, ванільну пудру.
Завод потрібно запустити зараз, бо іншого такого шансу, вважають працівники, не буде. Обладнання з часом вийде з ладу, люди втратять терпіння, розчаруються й опустять руки.
Цього року цукор дорогий, а як запрацює завод, то це сприятиме зниженню ціни. Більше того, сьогодні велика частина продукції, в тому числі дитяча: солодощі, цукерки, морозиво – у своєму складі містять цукрозамінники, в той час, коли цукровому заводу не дають працювати й виготовляти цукор. Крім того, держава має можливість отримати нові надходження до бюджету, які можна буде пустити на будь-які потреби, в тому числі й для стабілізації ситуації в країні й підтримки армії. Колектив впевнений у порядності нового власника й переконаний, що таких проблем, які були раніше, уже не буде.

Розділ новин: 

Коментарі