Чому подорожчав хліб, і чого чекати у майбутньому

Публікації

Про це – у розмові з новим керівником володимир-волинського хлібозаводу Наталією Дяченко.
Уже третій місяць на посаді директора володимир-волинського хлібозаводу перебуває Наталія Дяченко – онука і тезка легендарної Наталії Поліщук, яка десятки років очолювала дане підприємство. Наталія Іванівна підготувала собі гідну заміну та зі спокійним серцем передала важелі правління Наталії-молодшій.
-Я змалечку знала, як печеться хліб, полюбила все, що пов’язано з його виробництвом, і зрозуміла: це – моє, - ділиться Наталія Борисівна. – З дитячих років із великим задоволенням я приходила до бабусі на роботу, а вона влаштовувала для мене цікаві екскурсії по цехах, показувала, розказувала, знайомила з пекарською справою. Та й вдома у нас часто обговорювалися виробничі питання, адже на заводі, крім бабусі, працювали і досі працюють мої батьки. Отже, переді мною ніколи не стояла дилема, якій справі присвятити своє життя. Я дякую долі, що у мене були і є такі чудові наставники.
Пані Наталія здобула вищу економічну освіту в Ірпінському національному університеті державної податкової служби України, отримала ступінь магістра фінансів і банківської справи. Під час навчання створила власну сім’ю з одногрупником Андрієм. По закінченні вузу два роки присвятила догляду за новонародженою донечкою Анною і з позаминулого року працює на заводі. Починала з посади помічника директора. Молодому працівнику одразу доручали складні адміністративні та виробничі завдання – і вона успішно їх виконувала. Тому без остраху і сумнівів взяла на себе відповідальність очолювати одне з найстаріших підприємств хлібопекарської галузі області, яке восени минулого року відзначило свій 70-річний ювілей.
-Наталіє Борисівно, сьогодні будь-який керівник скаже, що втримати підприємство на плаву в умовах економічної кризи та великої конкуренції надзвичайно важко. Особливо, коли доводиться вживати непопулярних заходів - підвищувати ціни на продукцію. Вартість хліба невпинно росте. Чого нам чекати завтра?
-Справді, за останні півтора місяці ціни на хлібобулочні вироби підвищувалися тричі. Сьогодні робити прогнози на майбутнє неможливо, адже вартість хліба напряму залежить від затрат на виробництво, у тому числі на сировину, транспортні витрати (мастила, бензин, дизпаливо) та інше. У відсотковому співвідношенні найбільшу статтю витрат складає борошно – 35%.
-Де та за якою ціною ви закуповуєте борошно? Наскільки змінилася ціна на нього протягом року?
-Борошно ми закуповуємо за ринковими цінами у луцького виробника. Останню закупівлю робили в лютому. Ціна на борошно вищого ґатунку складала 7,4 грн., першого ґатунку – 7,2 грн., житнє борошно – 3,5 грн. Рік тому, у лютому 2014р., ціни на цю сировину складали відповідно 3 грн., 2,8 грн. та 1,9 грн. Тобто за рік ціни зросли в середньому у два з половиною рази.
-Чи збільшувалася впродовж останнього року зарплата працівникам?
-Так, заробітна плата збільшується за рахунок індексацій, виплату яких ми запровадили з березня минулого року. Доплати отримує кожен із 160 наших працівників. І це при тому, що на підприємстві не було і не передбачається скорочень, а випуск продукції, на жаль, зменшується.
-З чим це пов’язано?
-Володимир-волинці не стали вживати менше хліба, просто суттєво збільшилася конкуренція. Сьогодні на торгових прилавках міста і району ми бачимо продукцію трьох луцьких виробників, хліб з Лукова та Солович Турійського району та радивилівський з Рівненщини. Ця конкуренція не завжди є чесною. Люди купують випічку, враховуючи її товарний вигляд, ціну і смак, а деякі недобросовісні виробники, аби привабити покупця і більше заробити, вдаються до всяких хитрощів. Ніхто не задумується над тим, чому привозний хліб зберігає свою свіжість протягом тижня, ніби сьогодні спечений. Його виробники, на відміну від нас, задля покращення смакових якостей додають хімічні порошки – ароматизатори, розпушувачі, підсолоджувачі, замінники цукру та ін. Натомість володимир-волинський хліб випікається із застосуванням виключно натуральних і якісних інгредієнтів.
-Які сорти хліба є соціальними, та чи поступаються вони за якістю іншій, дорожчій продукції заводу?
-Наш завод виробляє два сорти соціального хліба. Це білий хліб «Городський», що випікається з рівних частин борошна вищого і першого ґатунку, та сірий «Володимир-волинський», для якого використовується 70% борошна І ґатунку і 30% жита. До їх складу, крім борошна, входять дріжджі, вода і сіль. Собівартість такого хліба (відпускна ціна) – 6грн. за буханець, рекомендована вартість – 6грн. 30коп. Така ціна зумовлена закупівлею борошна за ринковими цінами, адже іншої можливості ми не маємо. А застосовуємо кращу сировину, щоб наші сорти соціального хліба за якістю нічим не поступалися дорожчій випічці. Інші підприємства, що виробляють таку продукцію, трошки виграють у ціні тільки за рахунок того, що застосовують борошно лише І ґатунку.
-Які плани на найближчу перспективу?
-Сьогодні найголовніше – не втратити те, що є, і намагаємося збільшити обсяг виробництва. Звісно, без допомоги споживачів це неможливо. Тож принагідно хочу звернутися до читачів із проханням підтримати нас як місцевого виробника якісної продукції. З відповідальністю стверджую, що наш хліб без шкоди для здоров’я можуть вживати всі категорії населення, у тому числі й маленькі діти.
Міла Сергєєва,м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі