Чому мовчать священнослужителі

Залишається декілька тижнів до завершення нелегкого 2017 року. Для українського народу це четвертий рік з часу початку Революції гідності. Наш багатостраждальний народ мужньо несе на собі бойові дії на сході, політичний хаос у Верховній Раді, знущання олігархів з економіки держави, розкрадання чиновниками-корупціонерами національних багатств України. Більшість українців погодяться, що цього року керівники країни нічого доброго не зробили для потреб народу. Отримали надприбутки олігархи, певна частина прибутків дісталася підприємцям, а решті населення – мізерна надбавка до зарплат і пенсій. Працюючому люду обіцяють збільшити десь до сотні гривень мінімальну заробітну плату. При цьому жоден з високопоставлених чиновників не поцікавився, як можна прожити на ці гроші при нестримному рості цін на продукти, ліки та комунальні послуги. Якщо вірити інформації газети «Експрес» за жовтень цього року, то рівень недовіри до влади зріс, і українці більше покладаються на волонтерську допомогу. Згідно з опитуваннями Центру Розумкова, після волонтерів наш народ найбільше довіряє Церкві. Це 64% відсотки населення України. Щонеділі і у свята чути, як з храму чи молитовного дому в небо підносяться щирі молитви до Отця Небесного за мир, злагоду і добробут.
Як відомо, кожна християнська конфесія робить посильний внесок для допомоги воїнам-захисникам: збирають кошти, продукти, медикаменти, одяг. Священики моляться, щоб закінчилася війна і мир зійшов на весь народ України.
Цього року здійснилася мрія українців про безвізовий режим з країнами Європи. Отримавши закордонний біометричний паспорт, кожен громадянин України може вільно подорожувати країнами Європейського Союзу. Біометризація закордонних паспортів – умова країн Євросоюзу. Однак незрозумілим для громадян нашої держави стало запровадження біометричних документів всередині країни. Українцям до душі паспорт-книжечка із золотим тризубом – символом держави. Навіщо витрачати кошти, яких у нас і так обмаль? Православне населення України, так само як і православних греків, росіян, поляків, сербів, дуже турбує і насторожує присвоєння індивідуальних номерів (кодів) та запровадження біометричних документів у самій країні. Мешканці міста вже не раз зверталися до місцевих видань з думками про те, що вони проти біометричних паспортів. На жаль, священики не беруть до уваги ні застороги Святого Письма, ні тривогу своїх парафіян. Нині не 1937, а 2017 рік, і цивілізована держава має з повагою ставитися до релігійних переконань своїх громадян. Кодифікація і біометризація населення збігається із застереженнями улюбленого учня Ісуса Христа – Іоанна Богослова про неможливість прийняття християнами цифрового імені, де закодовано число «666». До цього потрібно ставитися з розумінням, і в першу чергу державним органам. Під гучні промови про волю і незалежність проводиться приниження гідності мільйонів православних християн. Ще з 1997 року в Україні вводять те, що засуджено міжнародним Нюрнберзьким трибуналом. Ще тоді було визнано, що присвоєння людині персонального номера є злочином проти людства, який не має термінів давності. Постанова Верховної Ради України №3248-VІ від 19.04.2011 року нагадує про чинність вироку Нюрнберзького процесу. За експертними висновками, персональний номер людини – цифровий ідентифікатор у штрих-кодовому варіанті запису в системі ЕАН-13 містить символіку, яка уособлює Антихриста. Про духовне значення і наслідки прийняття людиною числового (кодового) імені попереджає Одкровення Іоанна Богослова (13.16-18,9-11). Тому для кожного глибоко віруючого християнина неприпустимо ототожнення імені, яке від Бога, з цифровим індифікатором.
Відповідно до Цивільного кодексу України, особисте немайнове право на ім’я, на використання імені у всіх сферах своєї діяльності належить людині від народження. Від імені людина не може відмовитися і бути позбавленою цього права (статті 28, 269, 294, 296). Конституція України гарантує нам збереження цього права. «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягів існуючих прав і свобод», - говорить нам стаття 22 Конституції України. Отож примусове прийняття паспорта-картки є нехтуванням Конституцією нашої держави. Це є насиллям над переконанням і світоглядом людини, що заборонено статтею 3 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації»: «Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігій, до сповідання або відмови від сповідання релігії».
Обмеження прав громадян, які не приймають символіку, несумісну з віросповіданням, заборонено статтею 4 вказаного Закону: «Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян, залежно від їхнього ставлення до релігії, чи ображання почуттів громадян тягнуть за собою відповідальність, встановлену Законом». Кримінальний кодекс України визначає міру покарання за образу релігійних почуттів.
Отож незрозумілим є те, для чого лідери українських демократичних сил проголосили курс до європейських цінностей, які передбачають високий захист прав і свобод людей, нині грубо порушують і Конституцію, і Закон Божий.
Чому мовчать пастирі? На жаль, українське духовенство має роздвоєну свідомість. Багато священиків ходять до церкви як на роботу. Вони залюбки беруть участь в паломницьких поїздках, політичних мітингах, партійних зборах, займаються підприємницькою діяльністю. Тільки забувають, що вони перед Богом дали обіцянку бути духовними лікарями своїх прихожан. З 2010 року по країні прокотилися протести проти нового Податкового кодексу. Із 2010 по 2014 роки я також брав участь у хресних ходах по Києву із гаслами: «Українці – проти електронного концтабору». Ми вважаємо, що Закон від 20.11.2012 року №5492 «Про ЄДДР» підлягає скасуванню як антидержавний і антинародний. Шановні священнослужителі, своїм мовчанням ви зраджуєте і Бога, і людей!
Іван Самоволець, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі