Вона, ніби найсучасніший рентген, «сканує» людський організм, бачить колір аури, діагностує недуги і дарує щастя батьківства бездітним.
Зізнаюся, що до знайомства з цією жінкою я з недовірою ставилася до знахарок, провидців та екстрасенсів. Та Лідія Антонівна не лише змусила мене повірити в неймовірне, а й навіть дещо приголомшила. З відстані в півтора метра, якусь мить «посканувавши» моє тіло очима і описавши в повітрі руками кілька кругів, вона докладно перерахувала не лише всі мої болячки, а й деякі відомі лише мені моменти з мого життя.
«Господь використовує хвороби як шанс усмирити нас»
-Я «просвітила» весь ваш організм зсередини: голову, руки, ноги, всі внутрішні органи, вашу ауру, а руками спрямувала свою енергію саме в ті місця, де вона найбільше потрібна, - усміхнулася жінка, помітивши мою ошелешеність. – Справа в тому, що кожен із нас має своє біополе – оболонку, яка захищає наші душу й тіло. Та під впливом різноманітних факторів це біополе руйнується, і тоді наша внутрішня енергія витікає, ніби кров із рани. Наприклад, біополе дитини до певного періоду знаходиться під захистом матері, її думок, переживань і молитов. Коли ж мати помирає, цей зв’язок обривається і дитина залишається беззахисною. Вона бореться за життя, але такого захисту і оберегу вже немає. Яким чином діагностую хворобу – пояснити складно. Від усіх органів людини до мене надходить щось схоже на імпульси, які мій мозок сприймає строго за певними кольорами. Наприклад, сильні ураження організму заявляють про себе багрово-фіолетовими відтінками, онкологія – темними смугами нагноєння, а гострі запальні процеси забарвлюються червоним, аура людини у депресії зазвичай сіро-фіолетова. Часто хвороби і безпліддя можуть бути зв’язані з місцем проживання – будинок зведений там, де колись вирубали сад, який ще плодоносив, тощо. Якщо ж на когось наслано порчу, то над його аурою буде висіти чорна пляма. Це свідчить про те, що в організм проникла негативна енергія. За допомогою своєї біоенергетики, яєць і воску, вилитих у воду, я знімаю все погане, що заважає людині жити. Долю пацієнта визначаю за його аурою та фігурами, які утворюють у воді віск і яйця. Наприклад, над вашим лівим плечем я зараз бачу темну пляму у формі трикутника, але голову він не зачепив. Тому найперше, що треба зробити, – вилікувати душу людини, зібрати докупи і скоригувати її біополе. Іноді цього достатньо, щоб вона одужала. Якщо ж бачу грубі порушення в роботі якогось органу, то направляю хворого до лікарів для детального обстеження чи операції. Ауру руйнують навіть і спересердя сказані недобрі слова, крик або сімейні скандали. Наше біополе захищає нас доти, поки воно цілісне, не пошкоджене. Якщо воно сильне, то ці слова «відбиваються» і шкодять тому, хто їх говорить чи творить зло. А я віддаю енергію, лікую молитвою і зняттям негативної інформації. Пацієнтів, з яких знімаю порчу, часто направляю до храму, щоб вони висповідалися, причастилися, пройшли службу Водоосвячення, - пояснює цілителька. – Людина, яка порушує заповіді Божі або свої обітниці, розплачується за це здоров`ям. Господь використовує хвороби як шанс усмирити нас і попередити, хоч і завжди допомагає. Тому щира молитва і розкаяння допомагають людині спокутувати гріхи.
«Мене просто розвертало в бік металу»
Народилася Лідія Антонівна у селі Веселе Луцького району і була старшою із двох сестер. Ще змалку дівчина постійно відчувала, що не така, як усі, хоча й не розуміла тоді, що з нею відбувається. Її буквально притягувало до металевих предметів – ложки, виделки, ножі та монети «клеїлися» до рук, біля холодильника підкошувалися ноги. Дівчина ніяк не могла зрозуміти, чому їхня собака перед тим, як народити щенят, брала її зубами за плаття і не відпускала доти, поки не з`являлося потомство. Кицька перед тим, як родити, теж мостилася поряд. Ліда навіть пройшла обстеження в лікарні, здала аналізи, але ніяких хвороб у неї не виявили. Тепер жінка вже знає, що її присутність допомагала домашнім улюбленцям не відчувати болю. А остаточно усвідомити, що володіє надзвичайним даром, Лідії вже у 15-річному віці допоміг випадок. Якось вона разом із батьками була в полі, де на стерні паслася їхня корова.
-Глянувши на тварину, я сказала татові, щоб він чим скоріше здав її, бо вона пропаде. Тато спочатку лише посміявся і не звернув уваги на мої слова, але я настоювала, тож, подумавши, він все ж відвів корову в Торчин на бійню. При розтині у тварини виявили три великі рани на печінці. За словами ветеринара, до ранку вона не дожила б, - згадує цілителька. – З роками моя біоенергнетика ставала все сильнішою. Не раз, проходячи під лінією електропередач, доводилося лягати на землю, щоб захистити себе від електромагнетизму. Так само я не могла пройти і повз металеві огорожі – мене просто розвертало в цей бік. Зараз я вже навчилася з цим справлятися, а от тоді це мене неабияк лякало. Зізнатися про всі ці дива рідним довго не наважувалася, побоюючись, що мене просто висміють. І лише у 1969 році, навчаючись у 10 класі, я розказала про все батькам. А сталося це так: тато поскаржився, що в нього болить вухо. Я хотіла покласти на нього руку, але долоня чомусь потяглася до батькової потилиці. Тоді тато й розповів, що ще з війни в його голові залишилися осколки. Після цього всі домашні повірили у мої можливості. Батько навіть жартував, що, мовляв, рука його доньки «чує» метал. З того часу все й почалося…
Спочатку юна Лідія діагностувала та допомагала рідним і знайомим, але згодом, дізнавшись про надзвичайні можливості, до неї стали приїжджати хворі з усієї України і навіть з-за кордону (італієць Вікторіо Антоніотті вже 15 років вважає її своїм сімейним лікарем). У цьому автор переконалася особисто, заставши під час свого візиту у Лідії Антонівни кількох хворих із дітьми. Тож провівши мене в затишну кімнату з масажним столом, багатьма образами та дошкою Євмінова для лікування патологій хребта, жінка покликала свого 14-річного онука Влада і, вибачившись, повернулася до пацієнтів. Поки бабуся займалася з хворими, хлопець показав мені відео, зняте торік моїм польським колегою Пшемеком Касаковським, який теж побував у цьому гостинному домі й не міг приховати здивування та захоплення від можливостей української цілительки. До слова, щоб удосконалити свої здібності, пані Лідія навчалася на курсах біоенергетики у Києві, а також уже у зрілому віці здобула ступінь магістра реабілітації в Інституті розвитку людини університету «Україна».
«Можу вважати себе «хрещеною мамою» для чотирьох тисяч діток»
Через якийсь час господиня повернулася в кімнату, і ми продовжили розмову:
-Звичайно, лікування людей – не основне моє заняття. У власності нашої сім’ї є чимале господарство: п`ять гектарів поля, багато різної птиці, свиней, собак і котів. І все це потребує уваги та часу. До того ж праця на землі допомагає поповнити витрачений на хворих запас енергії. Та відмовити людям, яким потрібна моя допомога, не можу. Завдяки біоенергетичному впливу лікую депресії, безсоння, алкоголізм, безпліддя, виразки шлунка, 12-палої кишки, шкіри, ендокринні захворювання та інші хвороби. Можу навіть встановити діагноз за фотографією. Правда, не всім хворим беруся допомагати. Є випадки, коли людині обов’язково треба звертатися до офіційної медицини. Скажімо, при важких формах грижі хребта, при онкопухлинах, інших недугах, хоча бувають і винятки. Якось до мене привезли виснажену стареньку з раком четвертої стадії, яку довго й безуспішно лікували від запалення легенів, а потім направили в онкодиспансер. А там їй сказали, що застосовувати променеву терапію та «хімію» немає сенсу, і відправили додому. Спочатку бабцю привозили до мене через день, потім – через два. Я поїла її настойками з трав. Невдовзі у бабусі з’явився апетит, а пухлина у легенях значно зменшилася. В результаті старенька прожила ще 17 років і померла від сердечної недостатності. Не так давно до мене звернулася молода сім’я місцевих журналістів, у яких довго не було дітей. Після кількох моїх сеансів у них народилося дитя. Взагалі ж я можу вважати себе «хрещеною мамою» для чотирьох тисяч діток, яким дала шанс на життя. Вже не один рік до мене приїжджає бабуся з онуком, якому при народженні пуповина перетисла горло. Тепер хлопцеві уже 15. До речі, так само я врятувала і свого онука Влада. Був у моїй практиці й унікальний випадок: до мене прийшла жінка, яка виглядала цілком здоровою. Проте біополе підказувало мені, що її життя ось-ось має обірватися. Я цього не могла зрозуміти. Вилила у воду віск. Він згорнувся у великий хрест – ця фігура передвіщає близьку смерть. Я подумала, що жінці загрожує смертельна недуга, яку не можу розпізнати. Тому попросила її негайно пройти комплексне обстеження у медиків. Через кілька днів дізналася, що вона загинула під поїздом…
-Чи були в нашому роду ще народні цілителі? – перепитує пані Лідія. – З татової рідні цим трішки займалася його мама, яка спалювала рожисте запалення, знімала вроки тощо, а також баба Уляна, яка вміла викачувати яйцем переляк, знімати порчу, а після війни приймала у жінок пологи. Та біоенергетиків у нашому роду точно не було. Тепер же цим даром володіє і моя найстарша онучка Оленка. Її тіло теж притягує метал.
Деякі здібності мають і троє дітей Лідії Антонівни – син Вадим та дочки Світлана і Олена. А взагалі вона щаслива бабуся семи онуків, найменшому з яких, Максимкові, лише півтора року.
На завершення нашої розмови Лідія Антонівна люб’язно погодилася дати нашим читачам свій мобільний телефон: 050-556-48-04.
Валентина Савчук, м.Луцьк
Коментарі