«Бабусиною йогою хворіють, але вона й лікує»

Мешканка Володимира Марія Макієнко все життя в’яже чудові речі і вважає, що це заняття її зцілює.
Світ наших захоплень – це не просто те, чим подобається займатися. Це таки щось від Бога, який краще знає нашу душу і наші моральні потреби. Хтось пише вірші, хтось розводить квіти, ще хтось створює диво-вишивки, а комусь до вподоби рибалити чи займатися бджільництвом. Але є захоплення, яке вчені називають бабусиною йогою, бо віками ним займаються рукодільниці. Це в’язання. Виявляється, спиці та нитки в руках майстрині – не просто рукоділля, а велика зцілююча сила. Недаремно останнім часом цим мистецтвом захопилися тисячі європейців.
Марія Макієнко, мешканка нашого міста, цілком погоджується з цим твердженням, бо в’язання – не тільки частина її життя. Марія Іванівна в’яже чудові речі, починаючи від дитячих шкарпеток та рукавичок і закінчуючи жіночими сукнями та костюмами. В’язаним орнаментом майстриня прикрашає взуття, хустки, безрукавки, жилети.
-Я взагалі вважаю, що українці все життя займаються йогою – як фізичною, так і моральною, адже робота на землі – це теж йога. А хіба не допомагає людині садівництво, квітникарство, розведення бджіл, творча робота? Люди різні, і у кожного індивідуальні потреби, а значить – і власна йога, - вважає жінка.
Марія Іванівна прийшла у цей світ 1936 року в селі Охнівка. У 1939 році під час колективізації у родини забрали землю і батьки переїхали до Володимира-Волинського. Тут придбали дім. Після закінчення 7-ми класів школи №4 Марія навчалася у Львівському фінансовому технікумі, направлення отримала у Рівне у райфінвідділ. Там вийшла заміж за Леоніда Макієнка, народила доньку Світлану. Та обставини склалися так, що повернулася на Волинь до рідної домівки. Працювала касиром у колишній МТС, потім – фінансистом у сільгоспуправлінні. 18 років трудилася у Федорівці у товаристві з вирощування свиней, де обіймала посаду головного бухгалтера. Паралельно здобула вищу освіту в Дублянах, працювала головним бухгалтером в райкомі профспілки працівників сільського господарства. Сім років трудилася на такій же посаді на комбікормовому заводі. А у вільний час в’язала, і це, здавалося, було для жінки чи не найголовнішим.
-В’язати я почала ще у сім років. Життя змусило, бо в моїй сім’ї в’язали всі. Вовна була натуральна, тому що тримали овець, нитки пряли самі. Мама моя дуже добре ткала, у нас був свій верстат, - пригадує пані Марія. – В’язання стало для мене «хворобою». Я вже не могла жити, щоб не в’язати. В’язала, як тільки випадала вільна хвилина. В домі нічого не залежувалось. Розпускали старі речі і з ниток в’язали нові.
Яку ж зцілюючу силу в’язання відчула на собі Марія Іванівна?
-По-перше, - каже моя співрозмовниця, - в’язання заспокоює нервову систему. Звичайно, збої бувають. Інколи річ не вдається, і тоді хочеться все закинути, але це триває недовго. Спиці та нитки наче притягують до себе. Береш їх у руки – і, поки обмірковуєш витвір, відходять далеко проблеми, відчуваєш приплив сил, енергії, з’являється впевненість у собі. А ще закінчений витвір приносить справжню насолоду і втіху. Крім того, я переконана, що в’язання впливає на бажання досягнути своєї мети, виводить людину зі стану депресії. Адже якщо є мета – є бажання діяти. А ще коли увечері руки зайняті, зникає бажання і щось смачненьке з’їсти та уникнути зайвої ваги. Кажуть, що в’язання нормалізує дихання людини і відповідно кровообіг. Ну і, звичайно, цей вид рукоділля – шлях до економії, адже, переробивши старі речі, ми самі собі створюємо нові. Я раджу опанувати це мистецтво всім, хоч на рівні шарфика. І ви не помітите, як «захворієте» і забажаєте навчитися більшого. Але одночасно «бабусина йога» принесе вам зцілення і задоволення. А ще в’язання – неодмінний атрибут домашнього затишку.
Коментар з приводу психологічного впливу на людину «бабусиної йоги» нам надала відомий практичний психолог Наталія Рахель: «В’язання дуже позитивно впливає на психічний стан людини. Найперше проявляється творчий потенціал, тому що кожен виріб є особливим та індивідуальним. Вже обдумуючи те, яким має бути виріб, схема, підбираючи нитки, сам стиль плетіння, майстриня активує роботу обох півкуль головного мозку – як логічну, так і образну. А у нашому швидкому темпі життя здебільшого іде навантаження на ліву – логічну, від цього можуть виникати головні болі, проблеми із судинами. Тому психологи рекомендують творчість як хобі. Також в’язання потребує постійної концентрації уваги та прояву терпіння, задіює дрібну моторику рук. А ще скільки позитивних емоцій приносить завершена робота! Такі вироби можна носити з упевненістю та відчуттям: «Я – особлива. Я – творча. Я – можу!» В’язані вироби можна дарувати і тим самим залишати частинку свого внутрішнього світу іншій людині. Коли одягаєш таку річ, мимоволі згадується автор. Жінкам з так званими «чоловічими» професіями, щоб підтримувати свою жіночність, просто необхідна творчість. А ще й пізнання чогось нового не дає старіти. Тому шукайте своє хобі – і можете спинити шалений темп життя, а в’яжучи, – побути наодинці з собою».
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі