Анастасія Тріль завжди вчила дітей любити землю

Роки змінюють людей фізично, припорошують сивиною скроні, наче борозенками, переорюють зморшками обличчя, але не владні вони над людськими душами. Той, хто все життя палав любов’ю до близьких, прагнув принести користь суспільству, гідно виховував молоде покоління, і в поважні роки залишається молодим та енергійним.
Анастасія Тріль, колишній учитель хімії та біології Хобултівської школи, народилася в 1938 році у селі Хобултова. Закінчивши школу, навчалася на відділі фізичного виховання Володимир-Волинського педучилища. Пригадує, що вимоги тоді були досить високі, а тому навчання давалося важко. Згодом рік працювала піонервожатою, а також учителем фізкультури у Ківерцівському районі. Діти любили молоду вчительку, бо сама вона, ставши на лижі взимку, кликала їх за собою.
-То був час, - пригадує Анастасія Володимирівна, - коли на Волині вирощували багато льону. А поля необхідно було удобрити, бо ґрунти були бідні, тому діти збирали попіл, навіть мали норму. Навіки в пам’яті закарбувалося, як у лісі садили молоденькі деревця. Тепер, коли буваю у доньки на Ківерцівщині, плачу, бо ті ліси неконтрольовано вирубують.
У зв’язку з погіршенням стану здоров’я і за порадою лікарів Анастасія повернулася до рідного села, довго і терпляче лікувалася. В той же час вона помічала, наскільки важливу роль у медицині відіграють лабораторні дослідження, хімічні реакції. Ось чому, коли стала вчителем хімії, скрупульозно ставилася до проведення усіх практичних та лабораторних робіт, дослідів. Діставала всі необхідні реактиви, зібрала колекцію мінералів, приділяла велику увагу техніці безпеки.
У 1958 році Анастасія поєднала своє життя з Йосипом Трілем. Він за фахом був автомеханіком, 40 років пропрацював у колгоспі, маючи у трудовій книжці всього один запис. У подружжя народилося дві донечки – Людмила та Лариса. Проте молода мама вирішила здобувати вищу освіту, аби ніхто не ставив під сумнів її право навчати хімії та біології. У 1962 році вступила до Кременецького педагогічного інституту, але через рік заклад розформували і всіх волинян перевели на навчання до Львівського університету. Там Анастасія Тріль і отримала диплом викладача біології з правом викладання хімії. Педагогічний стаж Анастасії Володимирівни становить нині 40 років. За всі ці роки вона не раз нагороджувалася грамотами, отримала звання «Старший вчитель», а кабінет біології Хобултівської школи довгий час займав перше місце у районі. В кабінеті утримували папуг, білок, акваріуми.
Та передусім учитель розуміла, що виховна мета її предметів – привчати дітей любити землю і вміло, по-господарськи працювати на ній. Задля цього вона не шкодувала енергії та часу. Вихованці Анастасії Володимирівни любили працювати на пришкільних ділянках. Педагог навчала їх практично вирішувати всі господарські питання. Коли, наприклад, в село привозили різні сорти картоплі, діти під керівництвом учителя відбирали ті, які найбільш придатні для даної місцевості. Зі старшокласників була створена бригада, яка обробляла 1,5 гектара поля. Учні створювали парники, забезпечуючи односельців помідорами, утримували бджіл.
Навкруг школи було багато квітів, які навіть мали паспорти. Цікаво, що хлопці навіть краще доглядали за квітами, ніж дівчата. На колекційних ділянках вирощувалися лікарські рослини, навіть конопля. Анастасії Володимирівні не раз доводилося демонструвати, якими способами вирощувалися ті чи інші рослини у давнину. А як діти любили традиційні у ті часи свято квітів, свято птахів, свято врожаю, виставки кролів. Було так, що учні самі щеплювали дерева, а ще вирощували такі рослини, як чумизу (рід проса), канатник, лялеманція (вид татарника).
Нині Анастасія Володимирівна пишається учнями, яким у виборі професії знадобилися знання з хімії та біології. Це один з ведучих спеціалістів Ківерцівської лікарні Борис Волошин, викладач Львівського лісотехнічного університету Петро Хом’юк. У Києві у сільськогосподарській академії працює Олександр Цизь, який спеціалізується на дослідженні грибів.
Роки минули. Нині Анастасія Володимирівна Тріль на заслуженому відпочинку. Виросли доньки, у кожної своя сім’я. Не так давно пішов із життя Йосип Феліксович. Та Анастасія Володимирівна, незважаючи на похилий вік та проблеми зі здоров’ям, невтомно трудиться біля своєї садиби, вирощує гарні квіти, розводить ожину, займається бджільництвом.
-Я завжди вчила дітей любити землю, - каже вчитель, - і сьогодні мене дуже бентежить те, що сільським дітям наче перекривають дорогу. Село завжди давало країні інтелектуальний потенціал, тут величезні розумові надра, треба лише їх розвинути. Без села, без сільських трударів і творців Україна не матиме майбутнього.
Антоніна Булавіна, с.Хобултова, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі