Афганістан – це біль, смуток і пам’ять нашого народу

15 лютого 1989 року Радянський Союз розпочав виведення свого військового контингенту з Афганістану. Війна, яку нав’язали недолугі політики колишнього СРСР, забрала життя людей, що загинули у чужій країні. З 1979 по 1989 роки близько 150 тисяч українців пройшли горнило афганської війни. 2338 молодих і дужих синів України не повернулися додому живими, 62 тисячі й по сьогодні вважаються зниклими безвісти, понад 8 тисяч стали інвалідами. Чорні звістки про загибель чоловіків, батьків, синів та братів отримало 70 волинських родин.
Афганістан болить і сьогодні, і цей біль посилюється тяжкими втратами українських воїнів на сході України. Ось чому вже традиційно 15 лютого в Україні відзначають День пам’яті полеглих воїнів-інтернаціоналістів, які віддали своє життя у різних локальних війнах на території інших держав. З нагоди цієї події у Володимирі-Волинському у храмі Святого Юрія Переможця відбулася панахида за загиблими воїнами-«афганцями», а також за тими, хто за 28 років відійшов у вічність. У нашому місті таких людей вісімдесят. Відправили панахиду єпископ Володимир-Волинський та Турійський владика Матфей, благочинний отець Юрій Пилипець, священики собору.
Після поминальних заходів біля пам’ятника полеглим учасникам бойових дій у локальних війнах відбувся мітинг. У ньому взяли участь міський голова Петро Саганюк, представники райдержадміністрації і райради на чолі з керывником апарату РДА Сергыэм Романюком, ветерани-«афганці», духовенство, громадськість міста. Голова спілки ветеранів війни в Афганістані Іван Омельчук, відкриваючи мітинг, зазначив, що і війна на афганській землі, і бойові дії, які тривають на сході держави, нікому не потрібні. Ці війни безглузді, а ще безглуздішим є те, що сьогодні воюють один проти одного нащадки тих, хто в Афганістані були поряд, підставляли один одному плече. Та найстрашніше те, що гине молодь – цвіт нації. Так бути не повинно!
Представники міської і районної рад, військовий комісар вручили ветеранам-«афганцям» та деяким учасникам АТО грамоти, подяки та нагрудні знаки.
Урочистості із вшанування воїнів-«афганців» продовжились у культурно-мистецькому центрі. Присутні в залі хвилиною мовчання вшанували полеглих в Афганістані наших земляків Олексія Мельничука, Ростислава Войтичука, Сергія Петрука. Концертну програму розпочав відомий у місті гурт «Табу». Зі сцени линули пісні на афганську тематику «Не забуду тебе, Афганістан», “Дороги”, «Віват», «Шураві», «Плачуть ікони», « Війна – не мамка», «Пом’яніть», «Чорний тюльпан». Декілька разів глядачі, не стримуючи сліз, слухали пісні стоячи. Звучали призабуті назви міст і перевалів Баграм, Кабул, Кундуз, Шинданд, Кандагар, Герат, Саланг, де воювали і гинули наші солдати.
Сергій Бєляєв, соліст гурту «Табу», нині добровольцем служить в українському війську на сході України. Пісню «На варті» написав, стоячи під проливним дощем на блокпості, а виконав її зі сцени ніби на одному подиху. Щиру вдячність Сергій висловив співачкам з гурту «Барви Волині», які з концертами і подарунками відвідували воїнів на Донеччині, а також приїздили до Рівного, де у перервах між дислокаціями перебуває 14-а бригада. Гурт «Барви Волині» також подарував присутнім чарівні пісні «Ой у вишневому садочку», «Мамині яблуні», «Рідна земля». Свої вірші читали «афганці» Василь Забродоцький та Павло Марходей. На слова Василя Забродоцького «Табу» виконав декілька пісень. Брас-квінтет з музичної школи зіграв незрівнянну «Серенаду місячного світла» Глена Міллера та попурі на українсько-американські мелодії.
Як символ афганських подій, які тісно переплелися з тривожним сьогоденням, у виконанні гурту «Табу» прозвучала пісня «Уходим», в якій передалося бажання кожного з нас: швидше б закінчилась війна і наші захисники живими повернулися додому.
Антоніна Солодуха, студент факультету журналістики Університету ІІІ віку, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі