7 липня – Івана Купала чи Івана Хрестителя?

У слов’янських народів з часів язичництва на початку липня (в кінці червня) припадав день літнього сонцестояння. Тоді відзначали свято сонця, плодів та врожаю. За народними уявленнями, цього дня світило має особливу життєдайну силу, а після його сходу вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді викупалося. Вважається, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалом або рано-вранці в річці чи навіть у росі – це додає здоров’я та краси.
Також цього дня люди розводили вогнище, яке було символом сонця. Його розкладали на березі річок чи озер, через нього стрибали спочатку хлопці, потім дівчата, а згодом парами: хлопець і дівчина, взявшись за руки. Вважалося за необхідне тричі перестрибнути через вогонь, щоб очиститися.
Згодом свято почали пов’язувати з ім’ям язичницького бога Купала, який був богом земельних плодів. Відтоді головними атрибутами свята стали Купало й Марена. Згідно зі слов’янським міфом, Марена – зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Купало – символ родючості та достатку. До цього свята молодь виготовляла опудала: Купала – з вербової гілки, яку прикрашали квітами та стрічками, а Марену – із соломи. Потім навколо цих опудал водили хороводи та співали купальські пісні. Досхочу натанцювавшись, молодь урочисто спалювала чи топила Купала і Марену. Після цього дівчата тікали від хлопців, щоб ворожити. Плели віночки та пускали їх на воду. Згідно з народним повір’ям, якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина вийде заміж, якщо він крутиться на місці – ще дівуватиме, а найгірше, як потоне: тоді, кажуть, заміж не вийде взагалі. Найбільш завзяті закохані парубки заздалегідь готували човни, щоб наздогнати вінок, сповіщаючи дівчині про свої серйозні наміри.
Існує легенда, що цієї чарівної ночі розпускається вогненна квітка папороті. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний скарб, а той, хто її зірве, почне розуміти мову тварин і птахів. Старі люди кажуть, що зірвати цю квітку майже неможливо – таке нетривале її життя, але якщо це вдасться, то треба підкинути її в повітря – вона впаде просто на те місце, де закопаний скарб.
Після прийняття християнства 7 липня православні почали відзначати Різдво пророка Івана Хрестителя – найбільшого святого після Діви Марії. Це про нього Ісус Христос сказав: «Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя». Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – упродовж церковного року на його честь святкується аж шість дат. Серед них – празник Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор Івана Хрестителя після Богоявлення. Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх цих свят.
Іван Предтеча був посланцем Бога. Коли йому виповнилося тридцять років, він почав проповідувати в Іудейській пустелі, а далі біля ріки Йордан. Іоанн суворо викривав пороки суспільства і закликав до покаяння, сповіщаючи про швидке пришестя Месії. Його проповідь була настільки сильною, що скоро навколо нього стали збиратися учні, які заснували общину його послідовників. Зовнішнім знаком покаяння і духовного оновлення Іоанн вибрав хрещення – омиття у воді і занурення у неї.
Прийняти хрещення прийшов і Ісус, про чесноти якого сповіщав у своїй проповіді Іоанн (Матвія 3:14-15). Пізніше за христову науку святий відважно прийняв мученицьку смерть. За наказом Ірода Антипи Іванові Хрестителю відтяли голову.
Зважаючи на поєднання язичницьких та християнських елементів в українській культурі, народ почав називати день Івана Хрестителя днем Івана-травника, Івана-чаклуна. Згодом до цієї назви додали ще слово «Купала» на честь язичницького бога, якого шанували в ці дні.
Але не варто помилково називати свято Різдва Івана Хрестителя святом Івана Купала.
Підготувала Аліна Зай

Розділ новин: 

Коментарі