4 грудня – Введення у храм Пресвятої Богородиці

Введення у храм Пресвятої Богородиці – одне з дванадесятих свят. Подія, що лягла в його основу, пов’язана із земним життям Матері Божої – Діви Марії.
Про цю подію нічого не сказано у Святому Письмі, але ми знаємо про неї з Передання Церкви, тому що з покоління в покоління, починаючи з перших років існування Церкви Христової, у християнській громаді зберігалася пам’ять про цю подію. Пізніше ця пам’ять була зафіксована, насамперед, у святоотцівських творіннях, і ми зустрічаємо дивовижні зразки проповідей великих святих отців, присвячених дню Введення у храм Пресвятої Богородиці. Відомо також, що свята цариця Єлена, мати імператора Костянтина, у IV столітті збудувала на Святій Землі храм на честь Введення Пресвятої Богородиці. А це означає, що задовго до IV століття Введення у храм Пресвятої Богородиці вже усвідомлювалося як велика подія новозавітної історії і відзначалося як особливе церковне свято.
У самій цій події є щось, пов’язане зі звичайним життям тодішніх людей, і щось, що пов’язано з присутністю Божою в людському житті. Був такий звичай у іудеїв – кожного хлопчика-первістка присвячували Богу. Приносили на 40-й день після народження до храму, і за дитину давався якийсь викуп, приносилася жертва. Про це ми знаємо, зокрема, з історії Стрітення Пресвятої Богородиці, коли Спаситель був принесений до храму, отримав благословення, а за Нього була принесена жертва (див. Лк. 2:22-39). Нічого подібного не відбувалося, коли народжувалася дівчинка. Іноді благочестиві батьки бажали присвятити дитину Богові й відводили її до храму, де вона виховувалася, зростала і нерідко все своє життя присвячувала служінню Господу й добрим справам.
У Іоакима й Анни, батьків Пресвятої Діви, довго не було дітей, і коли народилася дівчинка, вони сприйняли це як милість Божу, як якесь диво. Виконуючи обітницю, дану Богу, вони вирішили присвятити Її служінню при Єрусалимському храмі, а коли Дитині виповнилося три роки, привели Її до храму – все згідно з традицією, зі звичаєм.
А от потім відбувається дещо, що виходить з ряду цих звичайних подій. У храмі дівчинку зустрічає первосвященик. Первосвященик, глава старозавітної Церкви, духовний лідер народу – чому ж він мав зустрічати невідому йому дитину? Але сталося саме так, що він перебував тоді біля сходів храму.
І потім сталося щось особливе. Дитина Марія трьох років ступає на першу сходинку – а їх було п’ятнадцять, що ведуть до храму, і це були великі кам’яні сходи. Ті, хто бачив коли-небудь стародавні споруди, знають, що це таке: це не сходинки в сучасному будинку. Але Дитина Марія у трирічному віці піднімається Сама, без сторонньої допомоги, цими п’ятнадцятьма сходами.
Потім знову відбувається щось незвичайне. Первосвященик, який Її супроводжує, вводить Її туди, куди не можна було вводити нікого з мирян і навіть священиків. Сам первосвященик тільки один раз на рік входив у це місце, де знаходився ковчег Заповіту, в якому зберігалися скрижалі закону Моїсеєвого; де стояло золоте начиння з манною, якою євреї харчувалися протягом сорока років після виходу з Єгипту; де лежав жезл Аарона, брата Мойсея. Це були великі святині старозавітної Церкви, що нагадували про найважливіші події в житті народу.
Пресвята Діва Марія була введена чудесним образом у Святая Святих, для того щоб духовно виховуватися і підготуватися до великого служіння, стати Матір’ю Самого Господа.
Згадуючи про цю подію, ми просимо Пречисту Преблагословенну Царицю Небесну простягнути над усіма нами Свій Покров і зміцнювати нас на шляху нашого життя.
Отець Сергій Гуз, Благочинний Володимир-Волинського району УПЦ, настоятель Свято-Миколаївського храму

Розділ новин: 

Коментарі