27 вересня – Воздвиження чесного і животворчого хреста Господнього

Це свято встановлене на честь віднайдення, повернення та піднесення того хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. Називається так тому, що по-старослов’янськи піднесення буде «воздвиженіє».
У 313 році імператор Константин проголосив християнство державною релігією Риму. Цьому передувало те, що Кесар Максентій оголосив війну Константину, щоб помститися йому за смерть свого батька Максеміана і в особі Константина знищити сильного захисника християн. Військо Константина поступалося ворожому в чисельності й силі. Він відчував, що йому необхідна допомога. І став молитися. Якось він побачив на небі знамення Хреста Господнього і напис із зірок: «Цим переможеш», а наступної ночі уві сні Константин побачив самого Ісуса Христа, Який звелів йому зробити на військових прапорах хрест і провістив, що Константин переможе у цій битві.
Константин зробив такий хрест із золота і самоцвітів. Подібні хрести були виготовлені для всієї армії. І справді Його військо, серед якого були християни, наступного дня виграло битву та переможно увійшло до Риму. Силою Божою Константин знищив ворога. Переможець урочисто увійшов у місто.
І надалі Константин та його воїни неодноразово переконувалися у великій силі й допомозі Хреста. Хрест, який був у язичників знаряддям смертної кари, став знаком торжества християн над язичниками в Римській імперії.
У 326 році матір Константина Єлена побувала в Палестині. В Єрусалимі вона побажала помолитися на тому місці, де помер і воскреснув Спаситель. Її привели на пагорб, що, ймовірно, і був Голгофою, про яку йдеться в Новому Завіті. Щоб переконатися в цьому, цариця наказала провести розкопки, адже хрести, на яких розпинали злочинців, закопували на місці страти. Невдовзі було розкопано три хрести. Який із них справжній Ісусів (справжній по-старослов’янськи буде чесний)? Цариця наказала принести щойно померлу людину. Три напівзотлілі хрести прикладали до тіла по черзі. Коли приклали третього, померлий ожив. Так переконалися, що цей пагорб і є Голгофа, а один із хрестів – животворчий, той, на якому розп’яли Христа. Початок торжества Воздвиження було покладено не тоді, а 14 вересня 335 року, як освятили храм на цьому місці.
У 614 році перський цар-язичник Хозрой здобув Єрусалим і забрав реліквію до своєї столиці. Через чотирнадцять літ візантійський імператор Іраклій уклав мир із персами і переніс хрест Господній до Єрусалима. Тут 14 вересня (за старим стилем) відбулося його друге воздвиження. Відтоді це свято відзначається щороку.
30 вересня – Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії
У нашому місті будується новий храм на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Отець Євген Рябець розповідає історію цього свята.
-У II столітті за царювання імператора Адріана (117-138рр.) в Римі жила благочестива вдова Софія.
У неї було три дочки, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок в любові до Бога, учивши не прив`язуватися до земних благ. Чутка про приналежність до християнства цього сімейства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер та матір, що виховала їх. Усі четверо з`явилися перед імператором і небоязливо сповідали віру у Христа.
Здивований сміливістю юних християн, імператор підіслав до них одну язичницю, якій наказав переконати їх відректися від віри. Однак їй не вдалося цього зробити, адже сестри-християнки не бажали зректися своєї віри та поклонятися іншим богам.
Після цього їх знову привели до імператора Адріана, який призивав сестер по одній до себе і наказував принести жертву богині Артеміді. Але юні, проте дуже сміливі дівчата відмовили імператору. Віра, Надія і Любов розуміли, що єдиним Богом є Отець Небесний і саме віра в Нього допоможе подолати будь-які негаразди та страждання.
Імператор страшенно розгнівався і віддав наказ катувати дівчаток, Софію ж не займали, розуміючи, що ще більші муки для неї – дивитися на страждання рідних дітей. Катування розпочали з 12-річної Віри… Молодші сестри Надія і Любов, яким було 10 та 9 років, теж терпіли страшні муки… Їм відрубали мечем голови.
Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки. Імператор дозволив жінці взяти тіла дочок, Софія поклала їхні останки в ковчег, відвезла з почестями на колісниці за місто і поховала на високому місці. Три дні Софія, не відходячи, сиділа біля могили дочок і нарешті віддала там свою душу Господу. Віруючі поховали її тіло на тому ж місці.
Свята Софія та її дочки Віра, Надія і Любов, зазнавши за Христа великих душевних мук, зараховані Церквою до лику святих.
Отець Євген щодня знаходиться на території, де ведеться будівництво храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Всю свою душу вкладає у цю справу. До Престольного свята уже зведені стіни – виклали 160 кубів дерева, поґрунтували й пошліфували бруси. До зими планується зробити ще накриття. Зараз також готується основа під куполи.
Священик просить усіх небайдужих людей долучитися до благородної справи й зробити пожертву на будівництво. Нагадуємо реквізити:
ВОУ ВАТ «Ощадбанк» рахунок №26004300552245 у ТВБВ №10002/097 код ЄДРПОУ 38042102МФО 303398. Також кошти можна приносити прямо на будівництво.
-30 вересня о 10.30год. відбудеться хресний хід від собору Різдва Христового до святині, що будується, - розповідає отець Євген. – Об 11.00год. розпочнеться святкова служба, на яку запрошуємо жителів та гостей міста.
Підготувала Валентина Тиненська

Розділ новин: 

Коментарі