16 травня – день пам’яті преподобного Феодосія Печерського

Публікації

Великим світилом православної віри і доблесним подвижником Києво-Печерської лаври був преподобний Феодосій, прославлений від Бога численними подвигами й чудесами. Він був другим святим, урочисто канонізованим церквою, і першим її преподобним.
Народився преподобний Феодосій близько тридцятих років ХI століття у Василеві, неподалік від Києва, в християнській сім’ї. На восьмий день, за християнською традицією, принесли його до храму Божого, щоб наректи іменем. Священик, поглянувши на немовля, духом святим прозрівши, сказав, що дитя з молодих років Богу присвятить себе, і назвав його Феодосієм, що з грецької означає «дар Божий».
Ще з малих літ дивував Феодосій оточуючих розумом та не відповідною своєму вікові мудрістю. Він ріс, а душа його прагнула осягнути Божу благодать. Щодня ходив до церкви слухати читання божественних книг, молитися. З дитинства вів аскетичне подвижницьке життя, не грав із ровесниками у дитячі ігри і носив на собі вельми скромне одіяння. Незабаром за допомогою одного з учителів Феодосій вивчив грамоту і зміг сам читати книги.
Коли хлопцеві було тринадцять років, помер батько, по смерті якого Феодосій спробував навіть втекти з дому разом з прочанами, які прямували до Єрусалиму, проте мати наздогнала його та повернула додому. Давши їй обіцянку більше не втікати, він часто ходив до церкви, допомагав простим людям, а побачивши нестачу просфор для церковної служби, почав допомагати пекти їх. Так продовжувалося кілька років. Спостерігаючи за ревним слугою Божим, начальник міста доручив Феодосію доглядати за своєю церквою. Проте мати преподобного постійно йому дорікала ревним додержанням статуту та знущалася над ним. І одного разу, коли мати поїхала надовго з міста, юнак втік з дому та попрямував до Києва. Обійшовши київські монастирі, він зупинився у своєму виборі на преподобному Антонію, який жив у печері. Тут він, маючи двадцять чотири роки життя, прийняв чернечий постриг, який здійснив ігумен Никон.
А мати його довго шукала, бажаючи повернути додому, і навіть знайшла преподобного в Києві. Вона його вмовляла повернутися, проте син їй запропонував вихід: прийняти покаяння та постриг в одному з жіночих монастирів Києва – і так вона зможе його іноді бачити. Спочатку мати не погоджувалася, але потім все ж таки стала інокинею монастиря св.Миколая, де і спочила в мирі.
Через деякий час ігуменом монастиря став Варлаам, Феодосій отримав же ієрейський сан. А після того, як князь Ізяслав перевів ігумена Варлаама у новостворений Димитрівський монастир, братія звернулася до Антонія з проханням поставити ігуменом Феодосія. З того часу він очолював Печерський монастир. Саме при ньому монастир перестав бути лише печерним. На прохання Феодосія князь Ізяслав виділив для монастиря нову земельну ділянку, на якій була споруджена нова соборна церква (Успенський собор), келії та інші монастирські споруди. Відтоді монастир набув сучасного територіального вигляду: Верхній – навколо Успенського собору і Нижній – Ближні та Дальні печери. Феодосія вважають засновником монастирського уставу на Русі. За переданням, він запровадив у Печерському монастирі Студійський устав, який став прикладом чернечого життя для інших монастирів. Упокоївся преподобний Феодосій 16 травня 1074 року і був похований у монастирських печерах. Через 18 років його нетлінне тіло було перенесене до Успенського собору.
Минуло IX століть з часу знайдення мощей святого Феодосія Печерського, проте преподобний отець наш не забутий, його подвижництво допомогло багатьом знайти не тільки віру Божу, але і Благодать. І краще, ніж сказав про нього чорноризець Нестор, не скажеш: «Був він істинно людиною Божою, світилом, всьому світу видимим і просіявшим усім чорноризцям: смиренням, і розумом, і слухняністю; всі дні провів він у постійній праці, не даючи ні рукам, ні ногам своїм спокою. Часто ходив він до пекарні й з пекарями, веселячись духом, тісто місив і хліби пік. Був же він міцний тілом і сильний. Усіх же страждущих він наставляв, укріплював і утішав, щоб не розслаблятися в ділах своїх».
Протоієрей Андрій Шевчук, священик собору св.вмч. Юрія Переможця, магістр богослів’я

Розділ новин: 

Коментарі