З історії нашого міста. Духовне служіння Євгена Герштанського

Отець Євген Герштанський з дружиною і донькою_1 на сайтСеред жителів нашого міста є люди, які можуть пишатися своїм родоводом, адже історія їх рідних – це і історія України. До таких особистостей належить і Ольга Ігорівна Волчак. Якось вона завітала до історичного музею і розповіла нам про свого дідуся – отця Євгена – священника Василівської церкви, якого дуже поважали люди.

Євген Герштанський народився 21 січня 1904 року у смт Шацьку на Волині в сім’ї священника Іосифа Герштанського, який був сином священника Василя Герштанського. Тобто він походив з священничого роду. Мама отця Євгена – Тетяна Аксентіївна – з роду Назаркевичів, походила також з сім’ї духовенства(мала 9 сестер). Батько Іосиф помер у молодому віці.
Євген Герштанський навчався у Луцькій гімназії. З досліджень знаних волинських краєзнавців Наталії Пушкар і Тетяни Яцечко-Блаженко дізнаємося, що Луцька українська гімназія функціонувала у 1895-1939 роках. Спочатку вона була виключно чоловічою, згодом там стали навчатися і дівчата. Цей освітній заклад був осередком згромадження національно-патріотичних діячів, серед її вихованців і відома сенаторка Ірина Левчанівська.
Після закінчення Луцької гімназії Євген Герштанський навчався у Кременецькій духовній семінарії, як і всі чоловіки-священники з його роду, який нараховував понад 300 років. У 1925 році Герштанський закінчує Кременецьку духовну семінарію по першому розряду. У тому ж році отець Євген вступає на теологічний факультет Варшавського університеті, у якому навчається до 1930 року. У той час студенти православного віросповідання могли навчатися лише на факультеті теології Варшавського університету, решта ж факультетів були доступні виключно католикам.
У Варшавського університету отець Євген навчався разом із ще одним видатним володимирчанином – істориком і археологом Олександром Цинкаловським. Дослідник Владислав Роговий писав, що у 20-30 х роках 20ст. у варшавських вищих навчальних закладах навчалося понад 400 студентів з України, багато з них перебували у скрутному матеріальному становищі, тому з метою їх підтримки було створено Варшавське товариство допомоги українським студентам.
Цікавим для краєзнавців документом з варшавського періоду в житті отця Євгена є програма святкування дворічного ювілею факультету теології Варшавського університету. Цей документ, що датується 1927 роком, зберігається у сімейному архіві онуки священника. У цій програмі згадуються тогочасні духовні особи, викладачі православного відділення факультету, зокрема такі науковці як професор Ф. Кшишталовіч. З документу стає зрозумілим, що на урочистостях виконувалися духовні пісні, як українські, так і польські.
У 1934 році отець Євген отримує ступінь магістра богослів’я Варшавського університету. У 1929-1930 роках він був учителем Закону Божого у містах Почаїв і Кременець. У лютому 1930р. архієпископом Олексієм Громадським наш земляк висвячується у сан ієрея і служить у м. Барановичі в Білорусії. А з березня 1933 по березень 1936р. Євген Іосифович служив священником у білоруському місті Городище. Проте йому хотілося повернутися на рідну Волинь, спочатку він служить у селі Колодинка , а від 1936 року – вікарним священником в Успенському соборі у м. Володимирі-Волинському.
У грудні 1941 року отець Євген був призначений настоятелем Василівської церкви у Володимирі.
У 1929р. Євген одружився із Варварою, і перед весіллям жінка написала лист до майбутньої свекрухи з проханням прийняти її як доньку.
Важливим штрихом до портрету священника Є. Герштанського є спогади його внучки Ольги Ігорівни Волчак (Горун), яка написала: «Жити було важко, дідусь з бабусею ніколи не вирізнялися з-поміж своєї пастви, жили дуже скромно.
Я пам’ятаю, як моя бабуся штопала вечорами ризи і підрясники дідусеві. Але тоді всі люди бідно жили. Бабуся розповідала, що дідуся викликали до КДБ і намагалися залучити до співпраці , але він відмовився. Мабуть, тому він не мав високих звань, яких не можна було тоді отримати без дозволу партії. Я добре пам’ятаю, як часто до нього приходили люди за порадою. Дідусь завжди допомагав людям. Поговоривши з людьми, він зачинявся в кімнаті. Йому треба було помислити над тими питаннями, і я бачила, як його поради допомагали людям. Він дуже багато молився, поважав усі конфесії…»

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>