Каже багатодітна мама із Володимира-Волинського Альона Тимощук.
Невелике охайне подвір’я, дивовижна чистота і порядок в оселі та благодатна аура любові – і не скажеш, що у господарів цього дому п’ятеро дітей. Та й сама мама Альона Анатоліївна ще молода, енергійна, виглядає щасливою і сповненою добрих надій. Відчувається, що її сім’я для неї – це свято життя.
Альона Алистратова народилася 1974 року у селі Хмелівка. Після школи навчалася у Горохівському технікумі, де здобула спеціальність зоотехніка. Однак з розвалом колгоспів попит на цю професію різко знизився, і молодій жінці довелося працювати в інших галузях. 12 років трудилася листоношею в селі Заріччя, а потім - касиром Зарічанського комунального господарства.
Та все ж головним у житті жінки є власна сім’я, яку створила разом з Андрієм Тимощуком. Працівник лісгоспзагу, Андрій Анатолійович виявився надійним супутником життя, люблячим чоловіком і турботливим батьком. В сім’ї народилося п’ятеро дітей – 4 синочки і донечка. Діти дуже дружні, турбуються один про одного, особливо про найменшу сестричку Улянку, якій лише три місяці. Вона є улюбленицею всієї родини. Найстарший син Андрій уже прокладає самостійний шлях у життя. Отримавши диплом молодшого спеціаліста у Володимир-Волинському ВПУ, юнак вступив до аграрного університету в Дублянах. Освоювати знання важко, оскільки навчання платне, але Андрій знає, що родина підтримає його, і впевнено йде до мети. На своєму хлібі уже Едуард. Захар – школярик, а найменший із синів Арсен ще тільки пізнає життя. Він дуже рухливий, грайливий. За словами Альони Анатоліївни, старші сини є прикладом для молодших. Андрій і Едуард спокійні, зважені, не палять, уникають надто гомінкого товариства. В родині панує повне взаєморозуміння. Майже ніколи не виникають суперечки. Батьки завжди знаходять час для спілкування з дітьми. Характерним є те, що тато і мама дуже рідко підвищують голос на дітей. Таке виховання приємно дивує сусідів.
Ще є одна особливість у цій родині. В домівці багато книг. На полицях акуратно виставлені примірники класичних творів, детективних та сучасних романів. Подружжя Тимощуків любить читати літературу і привчає до цього дітей. Крім того, батьки вчать синів цінувати книги. Вони не можуть дозволити, щоб цікава книга загубилася або опинилася на смітнику. Пані Альона впевнена, що настане час, коли книги повернуться в життя людей.
Спостерігаючи за стосунками матері і дітей, не втримуюсь, аби не запитати Альону Анатоліївну, як вона у такий нелегкий час відважилась народити п’ятьох дітей.
-І у мене, і в чоловіка є свої причини, - каже моя співрозмовниця. – Я сама зростала у великій родині. Нас у матері було четверо. Ось чому для мене сім’я - це багато дітей. Чоловік мій, навпаки, був єдиною дитиною у батьків. Він потерпав від того, що не мав братів і сестер, а тому, скільки себе пам’ятає, мріяв мати велику родину. Таким чином ми зрозуміли одне одного. Діти – наше життя.
Про те, наскільки важко виховувати п’ятеро дітей, Альона Анатоліївна розповідає стримано. Очевидною основою сім’ї є праця. Довгий час подружжя проживало у селі Заріччя. Тримали корову, птицю, мали великий город. Нині вони мешкають у Володимирі-Волинському на вулиці Броварній у будинку батька Андрія Тимощука. Вони турбувалися про старенького, адже всього місток через Лугу відділяв їх від хати татуся. Коли батька не стало, перебралися в його хату, обробляють 10 соток городу. Молочні продукти постачає із Хмелівки матуся Альони Анатоліївни. Та головне, діти змалку вчаться турбуватися одне про одного, допомагати, вчаться любити працю.
-Виховувати п’ятьох дітей у наш час – зовсім не важко. Це справжнє щастя, - підсумовує нашу розмову Альона Тимощук.
Слова Альони Анатоліївни ще раз доводять, наскільки важливими в сім’ї є міцна любов та взаєморозуміння. І тоді жодні проблеми не страшні, бо, як відомо, де лад у родині, там допомагає Бог.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Коментарі