Кожен із люблячих батьків дбає про розвиток свого малюка. Особливо, коли народжується первісток. Тоді і батьки, і дідусі, й бабусі хочуть долучитися до його виховання, дати все найкраще. З такими думками дедалі більше молодих пар шукають особливі школи раннього розвитку. Тут і, мало не з пелюшок, одна чи декілька іноземних мов, гра на музичних інструментах, читання цілими словами та рахунок багатозначних чисел у два роки… Можна довго перераховувати програми, які пропонують подібні заклади, але як не помилитися, а ще краще – не нашкодити дитині? У скільки років треба починати водити її на групові заняття, на що звернути увагу, обираючи «Маленьку школу для генія»? Скільки часу дошкільня може займатися, зберігати увагу? Водити чи ні на додаткові заняття, або ж достатньо домашнього виховання? Яким закладам надати перевагу? Відповіді на ці та схожі запитання цікавлять багатьох батьків. Та проблема в тому, що основні програми з виховання і навчання дітей в Україні мають своє підґрунтя ще з часів існування Радянського Союзу. Тобто, глобально в цьому напрямку нічого не змінилося: якісь окремі підходи і нововведення є, але вони поодинокі. Альтернативних шкільних програм, які можна було б обирати батькам для навчання своїх малюків, на офіційному рівні поки що немає. Більшість програм, які пропонують для дошкільнят, ще недостатньо грамотно побудовані з точки зору урахування всіх особливостей дитини. Концепція не змінилася, от тільки діти тепер зовсім інші. Вони народжуються з іншим рівнем свідомості. У три роки кажуть такі речі, до яких нам, дорослим, рости і рости. Наведу приклад. Одна мама трирічної дівчинки запитала у донечки: «Як ти, доню, спілкуєшся з Богом, як його чуєш»? І дитина серйозно відповіла: «Через думки».
В однорічному віці дітлахи вже знають основні функції мобільного телефону. Як включити свої улюблені мультики чи музику для них елементарно просто. Отже, криза, що стосується усього суспільства, очевидна.
Дедалі більше батьків скаржаться, що вже у початковій школі у їхніх дітей зовсім зникає інтерес до навчання,програма досить складна, всі завдання розраховані лише на запам’ятовування. Складається враження, ніби сучасні малюки з’являються на світ, уже чітко знаючи, ким будуть у дорослому віці, та навідріз відмовляються вивчати все, що їм не знадобиться. У вік інформаційного буму наш мозок перевантажений різними знаннями, тому ми деколи «зависаємо», як комп’ютер. У дітей же автоматично спрацьовує захист від «спаму». І це стає проблемою як для вчителів, так і для батьків. Так як програми раннього розвитку передують навчанню у школі, то свідомо чи не зовсім свідомо батьки орієнтуються на те, щоб дитині було легше вчитися, щоб вона встигала за шкільною програмою, а не за загальним пізнанням світу. Тобто, попит породжує пропозицію. Якщо мислити тільки так, то підхід до розвитку і виховання дитини буде суто формальним. Тому дбати про неї потрібно насамперед самим батькам.
Згадався анекдот із життя. Моя подруга, дізнавшись про четверту вагітність, зізналася про свій найбільший страх: «Це ж знову потрібно буде йти у перший клас». Сміх крізь сльози.
Як же діяти, щоб своїми діями не зашкодити ні вихованню й навчанню дитини, ні їй самій?
Важливо враховувати провідний вид занять дитини у певному віці і те, що актуально їй пізнати у цей період, тобто, потенційну зону розвитку.
Наведу ще один приклад. Мама дворічного Данилка скаржиться, що синочок плаче і не хоче залишатися на заняттях «Маленької школи», заспокоюється тільки у її присутності. «Але ж він має бути самостійним», - пояснює жінка. Нещодавно вони сім’єю їздили відпочивати в Туреччину. У найкращих умовах хлопчик постійно плакав, усі дні в нього була підвищена температура, тому ні мама, ні дитина, крім кімнати, практично нічого не бачили. Звичайно ж, жінка вважає, що вони створюють ідеальні умови для сина, прагнучи, щоб він пізнавав світ, ази науки, щоб ріс справжнім чоловіком. Їм незрозуміло, що ж роблять не так, адже дитина дедалі більше хворіє, замикається в собі, ні на крок не відпускає від себе маму.
Аналіз ситуації: у період раннього дитинства в малюка відбувається адаптація до умов цього світу, дитина освоює можливості свого тіла, пізнає смаки, запахи, які предмети безпечні, а які – ні.
Провідний вид занять: предметно-маніпулятивний (дитина вивчає всі предмети, що потрапляють у поле її зору, всіма п’ятьма органами чуттів – на смак, дотик, звук, вигляд, запах). У неї ще немає чіткого усвідомлення свого «Я», дитина знаходиться у полі батьків. Тобто, для цього вікового періоду не властиво активно гратися з іншими дітками. Маляті комфортно у звичних для нього умовах серед своїх іграшок і предметів побуту досліджувати простір, бути з рідними йому людьми. Дуже багато нових речей чи людей може скоріше налякати, ніж справити на дитину враження. Науковці рекомендують якомога скоріше вчити малюка іноземної мови. А це дасть ефект тільки тоді, коли батьки робитимуть це у звичних домашніх умовах.
Усі ці особливості потрібно враховувати, складаючи програми для дітей такого віку у клубах та розвиваючих центрах. Інакше це буде схоже на «Уявіть себе на іншій планеті, про яку ви ще нічого не знаєте, як тут влаштовано, а вам показують це нове, ще й невідомою мовою пояснюють…». Ось, тепер ви можете собі уявити, як почувався Данилко, коли його понад міру перевантажували інформацією і враженнями. Все має бути в міру.
Мама зробила висновки. Вона почала більше приділяти дитині часу у звичній обстановці, гуляти в тиші на природі, бавитися з сином іграшками, які відповідають його вікові, бувала з ним на розвиваючих заняттях, і все налагодилось.
Повірте і у свої сили. Якщо саме ця дитина народилась у вашій родині, тоді ви саме ті, хто найперше і найкраще може зрозуміти її потреби. Будьте мудрими батьками. Зараз достатньо літератури, можна звернутися по пораду до спеціаліста, щоб визначити, що найкраще для вашого малюка. Усе інше має займати додаткове місце у його житті. Вірю у ваші сили та успіх.
З любов’ю ваша Наталія Рахель
Коментарі