Талановита юна патріотка дарує поетичні рядки Україні

Україна завжди була багатою на таланти, а події в нашій країні – постійне джерело натхнення для митців. Не виняток і моя співрозмовниця студентка педагогічного коледжу ім. А.Ю. Кримського Дарина Лебедь. Завжди весела, надзвичайно позитивна Дарина у своїй творчості підіймає зовсім не радісні проблеми.
 -Дарино, відомо, що ти – творча людина. На яку тематику найчастіше пишеш вірші?
-Тем багато. Це може бути від банальної - про білочку для садочка до глибоких віршів з елементами філософських роздумів, про плин часу чи значущість певних подій. Пишу про те, що хвилює, найчастіше на емоціях. Це може бути після якоїсь визначної події чи лекції з цікавого предмета, навіть від новини, прочитаної у стрічці в соцмережі. Як-то кажуть, шукаю натхнення всюди, де тільки можливо. Пишу часто, та не завжди записую. А якщо запишу, то, буває, не збережу. У тому моя маленька проблема.
-Ти опублікувала вірш, яким зачепила душу кожного. Що стало для тебе поштовхом до написання цього листа солдату?
-Усе просто. Ми в таборі писали листи солдатам. Всі малювали малюнки, писали теплі слова, а у мене вийшов вірш. Дуже легко лягала рима, я навіть і не задумувалася. Це реальний лист, який був написаний на аркуші паперу та з малюнками  відісланий у зону АТО солдатам.
-Як виникла ідея відзняти відео, та хто тобі допоміг у цій роботі?
-Знову ж таки, у цьому самому таборі був конкурс «Міс табору», я брала в ньому участь, до речі, перемогла. На конкурсі талантів перед авторським патріотичним танцем під пісню ОЕ «Вставай» я зачитала свій лист. На конкурсі була присутня Олена Собець, журналіст «Нової Волині». Вона підійшла до мене і запропонувала зустрітися в Луцьку. Ми обмінялись номерами, і буквально через місяць на телеканалі «Нова Волинь» почали часто демонструвати відеоролик із моїм віршем «Лист солдатам».
-Чи є в тебе такі поезії, які б ти також хотіла донести до людей?
-Я дуже люблю Україну. Вона прекрасна, у нашого народу чудова, солов’їна мова, привітні люди, чарівні міста і села. Але я подорослішала і почала трохи більше розуміти. Держава не дбає про нас, державні мужі надто зайняті собою. Ми не живемо за законами, ми граємо за їхніми правилами, тому я не можу спокійно на це дивитись і виливаю свої емоції у віршованих рядках. До вашої уваги мій вірш «Назавжди герой».
Один лиш постріл – й обірвалось життя юнака,
Він довго ще лежав на полі бою.
Як сміла підійнятись ворога рука?
Ми втратили героя, Україно, із тобою.
Його вдома чекають,так не хотіли відпускати.
Батьки іще не знають,що сина час ховати...
Не знають і друзі про це горе,
Не знає й та, що вірно так чекає.
Він так хотів побачить море,
Він так хотів, а мати ще не знає..
Один лиш постріл – й обірвалось життя юнака,
Він довго ще лежав на полі бою.
Як сміла підійнятись ворога рука?
Ми втратили героя, Україно, із тобою...
Ось так мила та весела дівчина серйозно і глибоко описує проблеми сьогодення.
Користуючись нагодою, вітаємо Дарину та всіх студентів із їхнім днем. Нехай не покидає світле почуття легкості студентських років, а відзначення Дня студента залишиться однією з пам’ятних дат року.
Дарина Михайлова, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі