З Тетяною Назар – фахівцем із соціальної роботи вдома Устилузького відділення територіального центру надання соціальних послуг Володимир-Волинської РДА ми познайомилися під час виставки витворів народного мистецтва, що проходила у Слов’янському парку княжого міста у рамках фестивалю «Українське коровай-сузір’я». Не звернути увагу на представлену тоді композицію було неможливо, бо вирізнялася вона не тільки гарними та оригінальними експонатами, а й високохудожнім естетичним оформленням. А пані Тетяна із задоволенням розповіла про авторів виставлених робіт та повідомила, що об’єднує всіх цих людей навчання в Університеті ІІІ віку структурного підрозділу терцентру, а також особиста дружба. Розповідь привітної молодої жінки була настільки цікавою, що я залюбки прийняла її запрошення відвідати Устилуг, аби краще дізнатися, чим захоплюються пенсіонери прикордонного містечка, і познайомитися з ними ближче.
Сьогодні Університети ІІІ віку – явище розповсюджене і популярне. Здається, що існують вони дуже давно. Але насправді це не так. Виявляється, такий університет уперше в нашому районі відкрився саме в Устилузі три роки тому – 10 жовтня 2013 року. Благородною та зрозумілою є мета заснування закладу – створення умов для реалізації особистісного потенціалу людей старшого віку та реалізація основного принципу – навчання впродовж всього життя.
За словами пані Тетяни, перший випуск складався із 30-ти слухачів не тільки з числа місцевих жителів, а й мешканців різних сіл району. Сьогодні, коли паралельно працює аналогічний заклад у с. Льотниче, студентів стало більше, загалом 39, і з кожним роком навчальний заклад розвивається, а життя його слухачів стає більш цікавим та насиченим різноманітними подіями.
В устилузькому Університеті ІІІ віку працює два факультети – художньо-мистецький та прикладного мистецтва. Аби вступити в Університет, не потрібно здавати іспитів, достатньо мати бажання вчитися і перебувати на заслуженому відпочинку.
Заняття на кожному з факультетів проходять раз на тиждень. Для проведення лекцій, бесід та дискусій запрошуються різні за фахом спеціалісти - лікарі, юристи, нотаріуси, які працюють на волонтерських засадах. Слухачі з їхньою допомогою і абсолютно безкоштовно вивчають максимально наближену до життя інформацію, яка їх найбільше цікавить і щодня може бути практично затребуваною. В першу чергу це цікаво. Звідси й популярність Університету. Люди, які вийшли на пенсію, починають розуміти, що їхнє життя не закінчилося, а розпочалася нова, не менш прекрасна за попередні його фаза, наповнена сенсом. Тож не варто замикатися у чотирьох стінах серед каструль та різних домашніх клопотів, а варто зазирнути в дзеркало, навести марафет та вийти у світ по нові враження і приємні емоції. У цьому впевнені всі слухачі Університету, від наймолодшої 59-літньої жінки до найстаршої, яка відсвяткувала свій 78-й день народження. А почесний ректор Університету – директор районного територіального центру Любов Столярчук, куратор Людмила Широчук, соціальний працівник Інна Залевська та художній керівник Олексій Пеценюк роблять усе, аби задовольнити усі інтелектуальні та творчі потреби своїх студентів. Навчання на факультетах проводиться з жовтня по травень, а по закінченні курсу випускники отримують сертифікати.
«Сузір’я» талантів і цікавих особистостей
На художньо-мистецькому факультеті навчається 12 надзвичайно творчих пенсіонерів, які всі разом складають аматорський колектив «Сузір’я», що є учасником багатьох культурних заходів та конкурсів. Так нещодавно ансамбль виборов І місце та був нагороджений відзнакою Волинської обласної профспілки працівників соціальної сфери на кущовому конкурсі учасників художніх колективів з територіальних центрів, який проходив у Володимир-Волинському культурно-мистецькому центрі. Цих талановитих артистів часто запрошують для участі у концертних програмах до Днів села, що проводяться у населених пунктах району. На Різдвяні свята вокалісти відвідують вдома самотніх престарілих громадян, інвалідів, а також підопічних стаціонарного відділення територіального центру у Льотничому, пацієнтів Устилузької лікарні та дарують їм святкові колядки, радість і душевне тепло. Без «Сузір’я» не обходиться жоден захід чи то на День міста, чи на державні свята. А влітку всією дружною компанією вони вирушають на Світязь, виступають перед відпочивальниками та самі вміють гарно відпочити, влаштовуючи пікніки на природі. Чимало чудових вражень у пенсіонерів залишається й після спільних екскурсій. Артисти-аматори разом побували на заставі «Пархоменкове», у Низкиничівському чоловічому монастирі, що в Іваничівському районі, у замку Любарта та музеї старовинних ікон в обласному центрі. Доброю традицією в колективі стали Дні іменинника, що проводяться по сезонах.
Традиційно винуватцям свята присвячує власні вірші поет, автор чудових творів та член колективу Арсентій Боритюк. У минулому Арсентій Арсентійович працював учителем фізкультури в Устилузькій школі, виховав 6 чемпіонів України з легкої атлетики, будучи керівником секції з цього виду спорту, та отримав почесне звання “Відмінник фізичної культури Радянського Союзу”. Він і сьогодні такий собі «енерджайзер». Надзвичайно талановитий, привітний, наділений почуттям гумору чоловік написав текст пісні про рідний Устилуг, яка стала візитною карткою колективу. Надзвичайно приємно було послухати частину цієї композиції, яку вокалісти виконали спеціально для мене. А на аркуші із роздрукованими віршами до композиції Арсентій Арсентійович подарував свій автограф читачам «Міста вечірнього».
Митець має власну збірку поезій, поки що записаних гарним каліграфічним почерком у загальному зошиті, але є надія, що скоро вона буде опублікована і стане доступною широкому колу поціновувачів мистецтва.
З учасниками колективу «Сузір’я» ми познайомилися під час репетиції, яку вони проводили у світлиці «Союзу українок» у місцевому будинку культури. У гарно оформленій в національному стилі, але добряче промороженій кімнаті (не надто допомагають три увімкнених калорифери), не знімаючи верхнього одягу, вони під акомпанемент баяна відточують вокальну майстерність. Холод їх не лякає і не заважає збиратися тричі на тиждень: «Сузір’я» готується до концерту, що відбудеться у стаціонарному відділенні територіального центру на День інваліда. Вони поїдуть у Льотниче, щоб дарувати свою любов і вкотре підтримати самотніх людей, яким трішки менше пощастило у житті. Задля цього члени колективу вберуться у новенькі сценічні костюми, на які самостійно назбирали коштів, звернувшись по допомогу до місцевих підприємців.
А ще з’ясувалося, що всі жінки з прославленого ансамблю, будучи членкинями «Союзу українок», займаються громадською роботою, а дехто з них ще й співає у церковному хорі.
Славиться устилузький Університет ІІІ віку і своїми народними умільцями, які виготовляють фантастично гарні речі, володіючи різними техніками вишивки, шиття та в’язання. Восьмеро таких майстринь навчається на факультеті прикладного мистецтва. На заняттях вони діляться досвідом, а потім створюють справжні шедеври. Їхні витвори не раз представлялися на виставках під час фестивалю «Українське коровай-сузір’я», а також на тих, що організовувалися у приміщеннях міської ради та будинку культури м.Устилуга. Люблять жіночки влаштовувати і між собою конкурси, визначаючи кращу роботу шляхом голосування.
Під час поїздки у прикордонне місто я зустрілася з однією із студенток факультету, жінкою, наділеною талантом від Бога, Вірою Михайлівною Тискою. Розповідь про неї та її творчість читайте в одному з наступних номерів нашої газети.
Міла Сергєєва, м. Устилуг
Коментарі