Найкращі друзі, ставши ворогами, дійшли до криміналу

Іноді буває у житті, коли близькі люди через непорозуміння і брак спілкування перетворюються на найзапекліших ворогів. Саме така історія трапилася із двома володимирчанами, які товаришували майже все життя.
Сусіди по дачі із села, що поруч із Володимиром, Іван Сергійович та Олександр Степанович спочатку товаришували. Обидва військові пенсіонери, колись разом служили у нашому місті. Чини, щоправда, були невеликі. Як вийшли на пенсію, так сталося, що будинки придбали поряд.
Кожен мав невеличку та затишну хату, сад і город. Сім’ї були на дачі у вихідні та влітку, а обидва чоловіки жили в будиночках цілий рік: поралися по дому, в садку, на городі. Навіть навчилися консервувати та варити варення. В місто їздили лише зрідка. По вечорах читали газети, вели довгі розмови, звісно ж, про політику, політичні партії, про становище в країні. От якби ж владу їм, то вони… А взагалі нічого складного немає, треба тільки руки до усього прикладати, працювати і працювати.
А потім усе змінилося: чи-то в когось яблука рясніше вродили, чи-то груша не туди прихилилася, чи взагалі зорі не так стали, але спочатку перестали ходити в гості один до одного. Потім стали сухо вітатися, а згодом взагалі перестали розмовляти. І якби ж тільки перестали розмовляти, почалися підозри та ухильні погляди, а потім відкрита ворожнеча і сварки.
Рідні та сусіди намагалися їх примирити, та де там. З кожним днем відносини ставали ще гіршими, більш того, пішли чутки, що і Іван Сергійович, і Олександр Степанович збирають гроші на високий кам’яний паркан, щоб не бачити один одного та нічого один про одного не чути.
Аж тут Іван Сергійович обкопував яблуню і знайшов під нею невеличкий залізний шматок. Що б це значило, може, мідь? І хто б це міг зробити? Що цей шматок міг там валятися ще за царя Гороха, Івану Сергійовичу в голову не прийшло. А гепнуло в Олександра Степановича: хтось жбурнув цеглину у вікно. Чого гріха таїти, хулігани як були, так і є всюди. Не раз таке бувало і в нього, і в Івана Сергійовича, і в інших сусідів. Не раз усім миром сварили хуліганських підлітків, проте зараз… Ну, хто ж це міг зробити, звісно ж…
Мстиві думки чоловіки виношували до літа, ретельно готувалися. Помста була суто «чоловічою» і викликала цікавість та заздрість в інших ворогуючих сторін. Іван Сергійович накидав Олександру Степановичу в туалет у дворі дріжджі, то уся «красота», а головне пахощі заповнили ділянку сусіда. Але Олександр Степанович не залишився в боргу, і на будинку Івана Сергійовича з’явилися розбиті пляшечки з валер’янкою. Коти збіглись, мабуть, з навколишніх сіл і в тому місці справляли котячі весілля. Весело було…
От тільки невесело в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи за хуліганство і пошкодження майна, де кожен отримав по заслузі.
Підготував Олексій Біянов

Розділ новин: 

Коментарі