«Ми не стали чекати, коли нам зроблять ремонт»

Ніч з 19 на 20 березня для жителів будинку №4 на вулиці Тополевій запам’ятається, напевно, на все життя. Приблизно о 2 годині 30 хвилин пролунав вибух, внаслідок чого під’їзд був охоплений полум’ям, яке перекинулося на поверхи. Втім, так вже влаштовані люди, що після певного ажіотажу, в якому реальні факти переплітаються з домислами, подія швидко забувається. А як же живуть люди, що постраждали? Як справилися вони з бідою? Хто і як прийшов їм на допомогу? Виявляється, все не так просто.
Під’їзд будинку зустрів мене чорними дверима. Обгорілі, місцями вже геть обдерті стіни наганяють мимовільний страх. Навстіж відчинене вікно між двома поверхами впускає свіже повітря, а тому запаху чаду майже не відчувається. Але через декілька хвилин починає гірчити в горлі. І все ж помітно: люди не залишились безпорадними.
-Ми звернулися до міського голови, який направив нас до житлово-експлуатаційної контори, - розповідає мешканець квартири №2 Володимир Щербінський. – Значна проблема виникла з того приводу, що квартири (за винятком однієї) приватизовані. Ось чому за правилами ЖЕКу ми склали договори, згідно з якими організація відремонтує лише під’їзд. Пошкоджені двері, обгорілі прихожі доведеться ремонтувати самим. Та ми раді й цьому. ЖЕК уже завіз нам пісок, фарбу, вапно.
-Ми вважаємо, що й так легко відбулися, - гірко жартує Володимир Стрільчук, який проживає у квартирі №5. – Могло б закінчитися трагедією. Люди могли не прокинутися від чаду або згоріти живими. Ми вжахнулися, коли побачили обсипану від високої температури стелю, зотлілий дитячий одяг, який сушився в під’їзді. Не стали чекати, коли нам зроблять ремонт, взялися своїми силами. По-перше, пообдирали, де можливо, закопчені стіни. Придбали вапно, дерев’яні рейки. Біда наче перевірила нас. Ми відчули себе не лише сусідами, а й членами однієї родини, яка проживає під одним дахом.
Антоніна Булавіна, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі