Може приготувати не лише вареники з шоколадом, а й навіть бичі яйця

вареники на сайтВолодимирчанка Ольга Штик – в минулому військовослужбовець, бармен, шеф-кухар, адміністратор. Сьогодні ж вона хоче організувати власну справу й залюбки готує різноманітні смаколики.

Її професійне життя дуже насичене, яскраве та різноманітне. Жінка не цурається жодної роботи й до всього, за що береться, підходить з усією відповідальністю та неабияким натхненням. Здобутий з роками досвід роботи в закладах громадського харчування дозволяє їй почуватися впевнено на кухні, адже вона швидко, вправно та смачно може приготувати все – від звичайних голубців до екзотичних телячих мізків. Звісно, їй хотілося б відкрити власний заклад харчування, однак поки що жінка готує на замовлення у себе вдома і залюбки допомагає усім охочим накрити стіл з нагоди свят та урочистих подій.

Трудовий шлях – зі служби в армії

Зовсім юною дівчиною володимирчанка Ольга приступила до військової служби у вертолітному полку військової частини А78710, що розташовувався у селі Жовтневе (нині Сусваль). Присвятила цій справі 10 років життя. Починала з посади друкарки, потім була водієм-механіком, згодом – начальником складу АКС. Коли частину розформували, то на плечі молодої жінки лягла відповідальність за організацію перевозу усіх меблів до військової частини у Володимир. І вона з поставленою задачею справилася. Напевно, уже тоді виявилися її організаційні здібності, які допомагають їй з легкістю визначати послідовність завдань і виконувати їх швидко та якісно. Після цього жінка ще деякий час несла службу в одному з полків 51-ої бригади, доки не вийшла заміж та не пішла у декретну відпустку.
Після цього змінила свою подальшу долю й обрала зовсім не військову стезю. Спробувала свої сили в торгівлі, а згодом стала барменом. Спочатку – в кафе в сусідньому Устилузі, а згодом – у колись відомому внашому місті закладі «Юнона». Саме там помітили її кулінарний талант й допомогли йому розкритися, хоча жінка й не була дипломованим кухарем. У неї вдавалися усі страви, за які бралася. Робила це швидко та організовано – на чотирьох сковорідках одночасно встигала смажити відбивні чи котлети. Жінка постійно допомагала кухарям готувати бенкети з будь-який подій, а поза роботою її неодноразово запрошували бути головною господинею на весілля. Їй подобалося те, чим займалася.

Була шеф-кухарем у київському ресторані

Ольга Іванівна працювала кухарем у кількох закладах громадського харчування в Києві, де суттєво збагатила свій професійний досвід. Коли приїхала у столицю, то почала шукати роботу бармена, адже любила цю справу й мала чималий досвід. Та справжнім розчаруванням стало те, що для цієї роботи були вікові обмеження – і в 35 років їй потрібно було шукати роботу за іншим напрямком. І жінці це вдалося. Її взяли працювати кухарем у маленьке кафе. Трудилася там аж до часу його закриття, а потім перейшла в інше – уже на Хрещатику. Там вона працювала у холодному цеху. Пані Ольга розповідає, що туди доволі серйозні персони заходили на перекус. Вибагливі та балувані. Тому доводилося постійно відточувати професійну майстерність, доводити до досконалості кожну страву. Там було досить складно, але цікаво. Вона багато чому навчилася. Але і з цим закладом довелося попрощатися, адже її попередниця вирішила раніше вийти з декретної відпустки. Згодом працювала в закладі мережі «Бабай», а тоді – у ресторані європейської кухні «Валентіно». Цей заклад знаходився на проспекті Перемоги.
- Це був дуже хороший ресторан. У його меню було чимало страв, які мені доводилося вчитися готувати. Там я навчилася працювати з морепродуктами, і навіть готувати такі екзотичні наїдки як телячі мізки та бичі яйця, – пригадує Ольга Іванівна. – Туди я прийшла працювати звичайним кухарем, згодом отримала підвищення й стала старшим кухарем, а через деякий час і шеф-кухарем. Я й досі з теплом згадую цей досвід і людей, які трудилися поряд.

Організувала роботу кальянного бару

Сімейна трагедія змусила пані Ольгу повернутися додому. Померла її мама, яка допомагала виховувати сина, доки жінка працювала в столиці.
- Друзі знайшли мені роботу кухаря у закладі «Золота рибка». Коли він зачинився, то на його місці виник новий заклад – кальянний бар «Селфі». Мене туди запросили адміністратором. Я жила цією справою, – розповідає пані Ольга. – Приступила до роботи я на етапі створення закладу, розпочала з організації ремонтних робіт у приміщенні та з оновлення дизайну. Крім цього, їздила в Київ до знайомих кухарів, щоб вони мені допомогли скласти меню відповідно до концепції закладу. А після відкриття мусила за всім слідкувати, адже основна відповідальність була на мені. Це був досить цікавий досвід, щось абсолютно нове. Ми там навіть виступи організовували – запрошували молодіжні групи. Було прикро, коли власники, які були з Ковеля, прийняли рішення про закриття закладу, хоча справи там йшли доволі непогано.

вареникии на сайт 2Готує смаколики на замовлення

Зараз жінка каже, що хотіла б започаткувати власну справу і потрохи рухається до мети. Вона почала вдома на замовлення готувати голубці, пельмені та вареники.
- Маю перевірений секретний рецепт тіста для вареників, коли вони вдаються ну дуже смачними, – з усмішкою каже майстриня. – Начинка може бути будь-яка – за бажанням замовника.
Пані Ольга може приготувати вареники традиційні: з картоплею чи сиром, а також – доволі оригінальні: «шоколадні» чи «зебру» для дітей. Також готова допомогти накрити стіл замовнику з приводу будь-якого свята. Може запропонувати чимало смачних страв, які здивують навіть найвибагливіших гостей і навіть особисто доставити їх, адже уже багато років водить автомобіль.
- Я люблю працювати лише зі свіжими продуктами, тоді й смак страв завжди неперевершений, – каже пані Ольга. – Завдяки своєму досвіду, я можу злегкістю обрати якісні продукти, пам’ятаю ціни і знаю, де краще купити потрібні інгредієнти для страв.
Вона не зупиняється на досягнутому і продовжує експериментувати. Шукає рецепти страв в Інтернеті, а ті, що особливо подобаються – просто запам’ятовує. Її окомір настільки чітко працює, що жінка з легкістю визначає навіть вагу продуктів.
- Готують у різних закладах по-різному. Здавалося б, грецький салат – він усюди однаковий. Та це не так: різниться й подача, й нарізка, і навіть «грамування», – каже Ольга Іванівна. – А я на око бачу вагу продуктів, бо коли працювала в Києві, нас за кілька «забраклих» грамів штрафували. Навіть, бувало, під час весільного бенкету замовники переважували страви. А заклад, що дорожив своєю репутацією, просто не міг дозволити собі допустити помилку, тому ми дбали, щоб все було точно.
Завжди найбільшим шанувальниками страв Ольги Іванівни є її син Андрій та подруги Ірина Кравчук (Свідерська) та Тетяна Пагуба. Вони залюбки дегустують її «кулінарні експерименти» і завжди з задоволенням ласують традиційними стравами.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>