Конкурсант №7. Наталія Василівна Шилова, завідувачка педіатричного відділення КП «Володимир-Волинське ТМО»

«Я щаслива, що свого часу вибрала правильний шлях у житті і присвятила себе боротьбі за здоров’я дітей»

Наталія Василівна Шилова, яка завідує педіатричним відділенням ТМО, заслужила щиру повагу своїх маленьких пацієнтів та їхніх батьків.

Найдорожче, що є в кожній сім’ї, – це діти. І коли вони хворіють, мати і батько готові віддати власне життя, щоб узяти на себе біль дитини і врятувати її. І ось тоді батьки поспішають до лікарів, які стануть на шляху загрозливій хворобі, повернуть дитині радість життя, особливо якщо лікар – справжній фахівець, майстер своєї справи. 
Наталію Василівну Шилову, завідуючу  педіатричним  відділенням ТМО, у нашому місті знають майже всі. Її глибоко шанують за високий професіоналізм, відповідальність та добре, чуйне серце. І хоч Наталія Василівна скромно відмовлялася від участі в конкурсі, наші читачі впевнені, що без цієї лікарки конкурс не відбудеться. 
Наталія Василівна народилася у Володимирі-Волинському. Їй було лише 6 років, коли з’явилася мрія стати лікаркою і зцілювати діток. Згодом прийшло  й усвідомлення, що шлях до мрії буде непростим, а тому вчилася на відмінно,  наполегливо засвоювала знання і середню школу №3 закінчила із золотою медаллю. На жаль, при вступі до Полтавського медінституту не пройшла за конкурсом. Та невдача не стала перепоною для здійснення мрії. Попрацювавши рік санітаркою в лабораторії районної лікарні, Наталія поїхала в Ленінград і вступила до Педіатричного медичного інституту. Після шестирічного навчання у виші молода лікарка отримала направлення у  селище Большетроїцьке Бєлгородської області (Росія).
Працювати в лікарні довелося лише пів року, бо в січні 1981-го вийшла заміж за свого колишнього однокласника військовослужбовця В’ячеслава Шилова і повернулася в рідне місто. А вже в лютому чоловіка направили в Афганістан, і молода дружина влаштувалася в Устилузьку лікарню. Невдовзі прийшла звістка, що коханий отримав важке поранення і знаходиться в ташкентському  госпіталі. Наталія звільнилася з роботи й полетіла в Узбекистан, аби бути поруч з чоловіком, доглядати і підтримувати. Тимчасово влаштувалась медсестрою в хірургічне відділення і своїм коханням повернула чоловіка до повноцінного життя. 
Після одужання В’ячеслава Миколайовича перевели в Яворів Львівської області, де Шилови оселилися на три роки. А у 1984-му повернулися у Володимир-Волинський до його нового місця служби. Відтоді Наталія Василівна  беззмінно трудиться в педіатричному відділенні місцевої лікарні. Розпочинала з посади ординатора, а 1992-го була призначена завідуючою відділенням, яке очолює дотепер.
- Основні захворювання, з якими госпіталізують дітей, – це інфекції, - розповідає Наталія Василівна.  – Останнім часом ці хвороби активізувалися. Крім того, діти частіше хворіють на дерматити, збільшилася кількість недуг шлунково-кишкового тракту. Це все результати нездорового харчування та екологічної ситуації. Зростають і випадки травматизму серед діток. Ми дуже очікуємо на реформу вторинної ланки медицини, яка має відбутися у квітні. Згідно з цією реформою, передбачається виплата лікареві за лікування кожного окремого випадку. Минулого року в лютому у відділенні перебувало 140 дітей. Коли ж розпочався карантин, кількість дітей різко зменшилася. Звичайно, це добре, що дітки стали рідше хворіти, але доведеться зменшити кількість ліжок до 30-40. 

Педіатричне відділення, яким керує Наталія Шилова, – одне з найкращих у ТМО. Медперсонал забезпечений сучасними приладами, такими як кисневий концентратор (апарат, що збагачує повітря киснем); пульсоксиметр, що визначає концентрацію кисню в крові. Широко застосовується  для лікування  органів  дихання небулайзерна терапія. Щоб ліки легше проникали в дихальні шляхи, їх слід перетворити на аерозоль. Небулайзер – це камера, у якій відбувається розпорошення лікарського препарату на дрібні частинки і подача їх у дихальні шляхи хворого. Завдяки  спонсорам маленькі пацієнти мають багато іграшок та дитячої літератури, а  в ігровому куточку є килим. 
Як і у всіх людей, у Наталії Василівни є особисте життя. На жаль, у 2003-му вона втратила чоловіка, але поруч залишилися діти – Андрій та Ольга, а також онуки, для яких бабуся залюбки пече їхні улюблені пиріжки. До речі, випікання – це не єдине хобі Наталії Василівни. Вона обожнює збирати гриби  і готувати з них смачні страви. А ще лікарка любить читати, надає перевагу сучасній зарубіжній прозі. 
- Я щаслива, що свого часу вибрала правильний шлях у житті та присвятила себе боротьбі за здоров’я дітей. Рятуючи їх, я усвідомлюю, що рятую майбутнє своєї країни. Усім бажаю здоров’я, миру і радості. 
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський