До редакції газети «Місто вечірнє» неодноразово звертаються читачі щодо діяльності служби “швидкої допомоги”. Одні щиро дякують лікарям, які прибули вчасно і надали якісну медичну допомогу; інші – обурюються, скаржаться, що «швидка» відмовилася приїхати вчасно або не приїхала зовсім. Чому так відбувається? Коли «швидка» приходить на допомогу людям, а в яких випадках відмовляє у виклику? З цим питанням ми звернулися до завідуючого відділенням швидкої допомоги Миколи Бранчука.
-Насамперед потрібно сказати, що ми є відділенням комунального закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», - почав розмову Микола Віталійович. – У нас за сумісництвом працює чотири лікарі з Нововолинська і 25 чергових фельдшерів. Чергує чотири машини, і одна – у місті Устилузі. Ще не так давно екстрена, або як ми звикли казати “швидка допомога” поспішала до кожного, хто її викликав. Нині під диктатом певних обставин введені обмеження. Так екстреними є виклики до хворих, яких спіткав гіпертонічний криз, що супроводжується такими ускладненнями, як втрата свідомості, судоми, розлади мови тощо. Ми поспішаємо до тих людей, які зазнали різного роду травмування, втратили свідомість у громадських місцях, при виникненні болів у животі, оскільки причина цих болів може бути різна, болю в області грудної клітки, астматичних нападах. Поспішаємо до хворих діток, яким не виповнилося року, до вагітних жінок, у яких починаються пологи. Не виникає питань про виклик екстреної допомоги при складній формі цукрового діабету і при больовому синдромі у онкохворих. Надаємо ми допомогу і сп’янілим особам, якщо вони не відмовляються. Викликають нас і для констатування смертного випадку, особливо самогубства. В цьому випадку керуємося ще й надією на те, що людину можна врятувати. Виклики приймаються з 8-ої до 12-ої години дня і в обов’язковому порядку фіксуються на архіваторі. Хочу відразу підкреслити, що всі виклики є безкоштовними. На надання медичної допомоги у термінових випадках виділяються кошти. У всіх решта випадках виклики вважаються безпідставними або в порівнянні з екстреними – другорядними.
-Миколо Віталійовичу, але психологія людини така, що кожен з нас покладає на «швидку» найбільші надії, адже мова йде про здоров’я і життя.
-Звісно, але не слід забувати, що є захворювання, які не спричиняють летального кінця, з якими може справитися і сама людина, якщо вона дотримується елементарних медичних правил. Лікарі вже багато років не радять збивати температуру, оскільки при температурі 38,5 градусів організм виробляє інтерферон. Найкращий лікар у цьому стані – це постільний режим, про який так часто нагадують медики і яким надто легковажать хворі. Отож викликати «швидку» при температурі немає сенсу. Тут слід викликати сімейного лікаря, який призначить лікування. До речі, раджу запам’ятати номери телефонів: виклик лікаря для дорослих – 2-39-33, дитяча поліклініка – 2-34-51. До того ж при ТМО створюється невідкладна медична допомога, яка обслуговуватиме населення у денний час, оскільки наша служба вважається непрофільною і має працювати в нічний час та у вихідні дні.
-А як діють працівники екстреної допомоги, якщо виклик є безпідставним?
-При безпідставному виклику ми маємо право розвернутися і поїхати, адже нас чекають важкохворі, які дійсно потребують допомоги. При нетерміновому виклику «швидка» може затриматися до однієї години. До того ж не завжди хворі дають правдиву інформацію про свій стан, не мають елементарних анатомічних знань або ж перебільшують рівень свого захворювання. Повірте, що не завжди хворі з точністю уявляють, де розташоване серце чи інший внутрішній орган. Бувають випадки, коли хворі дорікають нам за спізнення, але ми в такому разі попереджуємо, що їдемо туди, де ситуація складніша. Не слід сердитися, якщо диспетчер, приймаючи виклик, розпитує інформацію. Це також потрібно для того, аби визначити, є підстави для виклику чи ні.
-Отож претензії до діяльності служби екстреної допомоги можна вважати безпідставними?
- Категорично ні, бо недоліки є всюди. Інколи вони об’єктивні, а буває, на жаль, що і суб’єктивні. У нас дуже хороший, досвідчений і відповідальний колектив. Та все ж хочу зазначити, що питання, коли викликати «швидку» – це питання не лише нашого життя, а й культури. Потрібно, щоб усі люди стали чуйними і відповідальними. Не треба відразу бити на сполох та починати з виклику «швидкої». Слід подумати: можливо, в цю мить комусь гірше, ніж мені. Не треба байдуже проходити мимо людини, яка впала, навіть якщо вона у стані алкогольного сп’яніння. Якщо ви викликали «швидку», але людина встала і може рухатися, виклик слід зняти і звернутися до лікаря.
Наша розмова наближалася до завершення, коли надійшов виклик села Бобли Турійського району, і черговий фельдшер Андрій Гус став готуватися до виїзду. На запитливий погляд кореспондента Микола Бранчук пояснив:
-Ми виїжджаємо на виклики до Турійського, Локачинського та Іваничівського районів, якщо їхні бригади зайняті. У Турійську лише одна машина, і в даний час бригада на терміновому виклику. Надійшов ще один терміновий виклик – і сусіди вдаються до нашої допомоги. Хочу сказати всім громадянам, що ми на варті вашого здоров’я та життя й у складну мить готові прийти на допомогу.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Коментарі