Рослинний світ у «Цуманській пущі», за словами Ігоря Степановича, формувався на багатших, ніж на півночі Полісся, ґрунтах. Тому тут переважають дубові, дубово-грабові та сосново-дубові ліси, які утворюють своєрідний комплекс із болотами різних типів, ділянками луків, чорними вільшняками та заплавами рік. Збереглися й незаймані ділянки лісу, окремі з яких мають 150-170 років, виявлено 800 видів рослин та 249 видів хребетних тварин (19 рослин і 30 видів тварин внесено до Червоної книги України, 17 тварин – до Європейської, а 6 – до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 5 – до додатку ІІ Бернської конвенції).
-Хочу найперше звернути вашу увагу на історичний аспект нашого парку, - розповідав пан Ігор, поки автобус прямував до першого пункту нашої подорожі – Звірівського лісництва. – На цій території кілька тисячоліть тому існував великий лісовий масив, який був ніби форпостом Полісся, за його південною межею починався лісостеп. Цуманські ліси у ті часи були глухим закутком Європи, віддаленим від античної цивілізації Північного Причорномор’я та степів Подніпров’я, і належали до володінь східнослов’янського племені древлян. А поряд із Луцьком поселилося плем’я тиверців, які й дали назву містечку Ківерці. Городища, кургани, ремісничі майстерні давньоруського періоду виявлено біля сіл Жидичин, Суськ, Звірів, Берестяни, Липно, Гордище та Цумань. Упродовж Х-го століття ці землі були підкорені київськими князями і увійшли до складу Київської Русі, але влада князів над місцевими племенами залишалася слабкою. Коли ж Волинь увійшла до складу Галицько-Волинського князівства, в цих лісах любив полювати Данило Галицький, який поселився на певний час у Жидичівському монастирі, не забуваючи відвідувати пущу заради багатих ловів дичини. Наступна писемна згадка про ці місця прив’язана до 1429 року, коли литовський князь Вітовт скликав у Луцьку з’їзд монархів Європи, який тривав два місяці й на який прибули представники Ватикану, Німеччини, Польщі та інших європейських держав. І щодня королі, герцоги, князі, посли та їхні слуги споживали м’ясо сотень зубрів, оленів, лосів і вепрів, що свідчить про багатство тваринного світу цих лісів. У середині ХVІ століття Цуманську пущу було поділено і закріплено як приватну власність між українським шляхетним родом князів Чорторийських та давнім литовським родом князів Радзивілів. Село Липно, розташоване на крайньому сході масиву, належало до володінь князя Костянтина Острозького. Вельможі дбали про охорону лісів і дичини, фінансували єгерську службу. Та у 1939 році закінчилася більш ніж 426-річна історія володіння Радзивілів Цуманською пущею. Ліси перейшли в державну власність, і під прикриттям всезростаючих потреб народногосподарського комплексу почалося планомірне та інтенсивне їхнє знищення, - зазначає гід.
А тим часом наш автобус в’їжджає на територію лісництва і мисливського господарства. Тут розміщені годівнички для тварин, обладнана дерев’яними альтанками зона відпочинку, є навіть готель для прийому туристів. У навколишніх лісах сконцентрована значна кількість оленів, козуль, кабанів, лисиць, зайців тощо, які мешкають у природному середовищі.
-Можливо, ці звірі не до кінця цінні, але прив’язані до цих лісів і є частиною дикої фауни. Ближче до весни, коли в лісі не вистачає корму, вони підходять навіть до людських полів. Завдячуючи біотехнії, усіх цих тварин вдалося зосередити на порівняно невеликій території, що дає можливість туристам і дітям побачити їх з невеликої відстані. І це сприймається дуже позитивно та привабливо не лише емоційно, але й у цілях виховного процесу, - розповідає Ігор Степанович.
Коментарі