Головне – вчасно зупинитись

Наша рубрика про реальні історії з життя набуває все більшої популярності. На адресу редакції частенько надходять листи від читачів, у яких вони діляться сокровенним, особистим. І ось із черговою кореспонденцією ми отримали конверт із розповіддю від нашої читачки Олени Л. з Володимира, яку публікуємо сьогодні.
«Добридень! Давно хотіла написати одну історію, та все ніяк не наважувалася, боялася негативних відгуків. З іншого боку, зробленого не повернеш, а моя історія, можливо, піде комусь на користь. Прізвища свого не називаю, та й розповідатиму про давно минулі дні.
Тоді пройшов рік, як  я закінчила університет та почала самостійне життя. Жила в орендованій кімнаті у двокімнатній квартирі. В особистому житті на той момент був повний застій. Я покинула хлопця, з яким зустрічалася з другого курсу, він же був моїм першим і єдиним чоловіком в інтимному розумінні. Не буду вдаватися в подробиці нашого розставання, це вже не має значення. І ось в один момент дівчина–сусідка з другої кімнати виселилась. Господиня почала шукати нових квартирантів. Я дуже просила, щоб це була дівчина. Але одного разу повернулася додому і знайшла у ванній нові приналежності для миття та гоління. Чоловічі....
Він мені не сподобався. Курив на кухні, через що я частенько з ним сварилася. А також заявив, що йому простіше платити мені за прибирання, ніж робити це самому (з усіма минулими квартирантами ми по черзі мили кухню та інші загальні місця). Звичайно, грошей я не брала і прибирала сама – не жити ж у бруді. А потім якось непомітно ми почали спілкуватися – важко не розмовляти, живучи в одній квартирі! З’ясувалося, що він –  військовий, якого перевели на службу до Володимира. У нього в рідному місті залишилася сім’я – дружина і син. Вони збираються перебратися десь через рік через ряд побутових проблем: продаж квартири, нова робота. Ну і ще в рідному місті у нього залишилася вагітна від нього коханка. Правда, чоловік тієї жінки був упевнений, що це він – батько майбутньої  дитини.
Мій сусід (назвемо його Павло) не приховував, що тепер шукатиме нову коханку. Мовляв, шалений темперамент і рік без жінки він ніяк не витримає.
І тут спрацювали два фактори. Перший – у мене був єдиний чоловік і завжди було цікаво, як це займатися сексом з іншим. Ну і другий: коханка у нього була завжди і він планував завести нову (до речі, коханці він теж примудрявся зраджувати!). Це дещо заспокоювало мою совість, хоча зараз я себе не виправдовую! У будь-якому випадку лізти в чужу сім’ю – це погано.
Словом, сталося те, що мало статися. Новою коханкою стала я.
Він був неперевершеним коханцем, і вчителем виявився хорошим. З ним я забула всі свої комплекси. Павло ніколи не приховував, що розлучатися зі своєю Ларисою не збирається, хоча як жінка вона не влаштовує його темпераментом, а от як дружина і мати – цілком. Та мені було байдуже. З ним я відривалася на повну. І не раз допомагав мені Павло, якщо щось траплялося. Наприклад, відчула сильне чоловіче плече, коли, пробивши колесо, потрапила у ДТП. Щоправда, травма була легкою і я швидко оговталася. Ми багато часу проводили разом, відпочивали у барах, їздили на природу – рік був бурхливим. Я познайомилася з усіма його друзями. Крім того, й на роботі непогано піднялася кар’єрними сходами.
Павло часто їздив у відрядження, під час яких, ні від кого не криючись, заводив інтрижки. Тобто, я була основною коханкою, але не єдиною. За здоров’ям він стежив маніакально, тож у  цьому плані я була спокійна. А моїх почуттів це взагалі не повинно було торкатися, адже він відразу попередив, що не є взірцем вірності. Спочатку я сприймала наші стосунки як секс для здоров’я, не більше. Але, мабуть, все ж таки я в нього закохалася. Розуміла, що він одружений і що такий ловелас не годиться для чогось серйозного. А от коли усвідомила свої почуття до нього, то зрозуміла, що треба все це закінчувати, бо перспектив нема ніяких.
Та й ще склалася дивна ситуація, яка також підштовхнула мене до правильного рішення. Я купила квартиру. Він допомагав мені, возив на огляд житла. Сам теж шукав квартиру. І за іронією долі придбав квартиру в сусідньому зі мною будинку! Через місяць приїхала його дружина і син. Одна справа, коли дружина гіпотетична і знаходиться десь далеко. І зовсім інша, коли ти бачиш, як вона щодня гуляє у дворі з сином.
Я зважилася, сказала йому, що повинна знайти свого чоловіка, а не користуватися чужим, що я теж хочу нормальну сім’ю. Він запропонував шукати підходящу кандидатуру і водночас спати з ним. Мовляв, що тут такого? Можна і заміж вийти, і з ним продовжувати «спілкування». Він дуже довго ніяк не міг зрозуміти, що я остаточно припиняю з ним стосунки.
А потім з’явився молодий чоловік... Нехай буде Саша. Коли ми почали зустрічатися, я одразу відчула, що це – моє. Я востаннє зустрілася з Павлом і попросила більше мене не турбувати. І тільки коли я видалила його номер, він нарешті зрозумів, що це кінець, що я не повернуся, і відстав від мене.
На даний момент я три роки заміжня за Сашею, у нас росте чудовий син. Мої стосунки з одруженим чоловіком тривали рік. Я не шкодую про це, адже нерозумно шкодувати про те, чого вже не виправити. Та й було багато чудових моментів. Правда, совість непокоїть, але вже рідко.
Дівчата, милі, не витрачайте часу на подібні стосунки! Їх потрібно вчасно припиняти. І тоді ви знайдете своє щастя».
Ось такий лист. Готова історія для мелодрами, чи не так?
Анна Коваль, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі