У Вадима і Наталі були різні мами, але тато один. Ось чому діти, зростаючи, довго не знали одне одного. Як хлопчику, так і дівчинці було дивно, що тато комусь ще купує іграшки і кудись їде, й тоді мама сердиться і плаче. Вже пізніше, ставши школярами, діти збагнули, що у тата, крім нього (неї), є ще хтось.
Батько дуже хотів познайомити дітей, жадав, щоб вони змалку знали і любили одне одного, та на заваді стояли обидві мами. Як одна, так і друга навіть слухати не хотіли про те, щоб познайомити дітей. Світлана, мама Вадима, не могла простити суперниці, яка відібрала у неї чоловіка. Ірина, ненька Наталі, боялася, що частими візитами до сина Богдан розбудить у собі почуття до колишньої дружини.
Життя розпорядилось по-своєму. Брат і сестра випадково познайомилися вже дорослими. Вони їхали в одному купе поїзда, розговорилися… Яке це було щастя для обох, коли дізналися, що доводяться рідними братом і сестрою. Відразу ж обмінялися адресами, телефонами, електронною поштою. І завирувало родинне життя, сповнене очікування дзвінків, взаємних відвідувань з пікніками на лоні природи. Дивувалися: як же це вони раніше жили, не знаючи одне одного.
Чому тато їх не познайомив? Чому таку жорстокість проявили матері? Пестячи своїх дітей як одинаків, вони ж обікрали їхнє дитинство. Спочатку матері були незадоволені, що діти знайшли одне одного, обурювалися їхньою дружбою, але змушені були зрозуміти, що Бог, подарувавши сестрі та брату зустріч, виявив свою волю і встановив справедливість, бо діти, у яких спільний тато чи мама, чужими бути не можуть.
-Ніколи такого не робіть, - звертаються Вадим і Наталя до подружніх пар, у яких не склалося спільне життя. – Що б не трапилося між вами, але у ваших дітей одна кров і вони мають зростати в любові та дружбі, навіть якщо не живуть разом.
Антоніна Булавіна, м.Володимир-Волинський
Коментарі