90-літня жінка, яка перенесла важку операцію, відчула турботу шляхетних людей

14 листопада Софії Купріянівні Угрин виповнилося 90 років. За плечима худорлявої сивочолої жінки нелегке трудове життя, війна, втрати близьких людей. Софія Купріянівна виглядає досить гарно: білолиця, з ясним поглядом добрих очей, з хорошою пам’яттю, яка зберегла майже всі події життя. Важко повірити, що під ковдрою, якою прикрита жінка, схована культя відрізаної ноги. А важку операцію Софія Угрин перенесла у вересні цього року майже напередодні свого 90-літнього ювілею.
Народилася жінка 1926 року в селі Ревушки Турійського району. Вся юність її, пронизана воєнним лихоліттям, пройшла у колгоспі. Долю свою поєднала з Іваном Угрином, сиротою, який повернувся з армії до рідного села. В 1966-му родичі чоловіка, які мешкали у Володимирі-Волинському, запропонували подружжю невелику хатину у місті, куди Іван Михайлович та Софія Купріянівна і переїхали. У них народилося трійко дітей – дві доньки і син. Надалі Софія Купріянівна працювала у колгоспі (згодом радгоспі) «Волинь». На пенсію вийшла 1986 року.
Здавалося, її чекала тиха спокійна старість. Мріяла відсвяткувати ювілей у колі найдорожчих людей, та не судилося. Страшна недуга підкралася раптово. Від гангрени стали потерпати пальці на правій нозі. Лікарі  прийшли до висновку, що необхідно відняти ногу вище коліна, аби хвороба не вразила весь організм.
-Я лікувалася в обласному госпіталі для інвалідів, бо є учасницею війни, - розповідає Софія Купріянівна, - під час операції мені зробили місцевий наркоз, але я вважаю, що лікарі мене перехитрували. Я ж бо дуже надіялась, що вони мені дадуть міцну дозу наркозу і я відійду назавжди, а вони захотіли, аби я ще жила і стала тягарем для дітей.
Розпач жінки, яка в похилому віці втратила можливість пересуватися, можна зрозуміти. Тому вона часто звертається поглядом до Ісуса, чий образ поруч на стіні біля ліжка Софії Купріянівни. Саме він є найбільшим прикладом мужності та внутрішньої сили, і якщо Господь дає можливість продовжити життя, то потрібно у щирих молитвах тільки дякувати за це. А ще поряд із Софією Купріянівною донька Надія Михайлівна, яка ніжно обіймає матусю за плечі і дякує Богу, що старенька ще залишилася жити.
На жаль, через обставини, що склалися, донькам довелося розлучити батьків. Хворий Іван Михайлович залишився з меншою донькою у Льотничому, а Надія Іванівна забрала матір до себе у квартиру в багатоповерховому будинку на вулиці Луцькій.
-Оскільки мама ще не має статусу інваліда, виникла проблема з придбанням візка для пересування, - каже пані Надія. – Не хочу загострювати увагу на тих проявах бюрократизму, з якими мені довелося зіткнутися, але висловлюю вдячність працівникам територіальної соціальної служби, до яких я звернулася із власної  ініціативи і які відгукнулися на моє прохання та виділили візок. Тепер я можу маму відвезти до іншої кімнати або в хорошу днину дати їй можливість подихати свіжим повітрям.
Та все ж свіжа рана у Софії Купріянівни ще досить боляче її турбує. Страждає жінка і морально. Здається, що світ для неї замкнувся у невеликій кімнаті і навіть сонечко, яке проникає у вікно, не тішить хвору жінку. Вона надає перевагу напівтемряві, а забуття і порятунку від болю шукає у сні. І ось тут несподівано з’ясувалося, що існує проблема з придбанням снодійних ліків під назвою «Соннат». Черговий лікар призначив хворій цей препарат і у рецепті вказав, що отримати його жінка має право безкоштовно. Однак у центральній районній  аптеці №11, куди звернулася пані Надія, вимагали ще одну копію рецепта, видавати яку лікар відмовився. Склалося враження, що між медичними службами міста немає узгодження у діях.
Керівник аптеки №11 Святослав Федюк, який, до речі, входить у Президію ветеранської організації, в телефонному режимі прокоментував цю ситуацію наступними словами:
-Ліки є безкоштовними для пільговиків, але відпускаються в дуже строгому порядку і підлягають контролю. Ось чому вимагається другий аналог рецепта, і лікарі мають про це знати.
Керівника аптеки можна і потрібно зрозуміти. А тому родина хворої жінки і всі, хто причетний до долі цієї сім’ї, приємно вражені шляхетністю і вірністю обов’язку завідуючої терапевтичним відділенням поліклініки Володимир-Волинського ТМО Ірини Білецької, яка вплинула на ситуацію і особисто потурбувалася про те, щоб Софія Купріянівна безкоштовно отримала потрібні їй ліки. Низький уклін цій шляхетній людині і справжньому лікареві. Також щира  вдячність відомому громадському діячеві Ганні Савчук та голові організації «Союз жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України» Світлані Нагорній за співпрацю у вирішенні проблеми лікування Софії Угрин та їхній невтомній діяльності у допомозі людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі