Замість випускного в ресторані, вчорашні учні 11-Б здійснили захопливий тур країнами Європи

64828367_468579293900451_2828949826635300864_nЦей непосидючий клас НВК «ЗОШ І-ІІІст. №3-ліцей» разом із класним керівником Валентиною Матулкою подорожує вже сім років і має плани на майбутнє…
Вчителька англійської мови Володимир-Волинського НВК №3 Валентина Матулка минулого тижня випустила у доросле життя своїх перших учнів, з якими працювала сім років в якості класного керівника. У колективі за цей час склалися не тільки робочі, а й тісні дружні стосунки. Діти та молода креативна вчителька вже з першої зустрічі полюбили одне одного, бо знайшли у себе безліч спільних рис. І це допомогло колективу разом у вільний від занять час знайомитися з красотами України і світу.
І ось шкільні роки позаду – минулого тижня, 27 червня, вчорашні учні 11-Б отримали атестати зрілості. Хтось продовжить навчання у вишах, хтось працюватиме, але нові життєві обставини ніколи не розлучать справжніх друзів. Адже їм є що згадати з минулого, а об’єднують випускників спільні плани на майбутнє…
- Як швидко промайнув час! – каже Валентина Миронівна і спогадами поринає у 1 вересня 2013 року, коли відбулася святкова лінійка з нагоди початку навчального року. Тоді молода вчителька вперше відчула себе в новому статусі – класного керівника 5-В класу. Її з радісними усмішками відразу обступили підопічні, бо з ними вона познайомилася завчасно. Майбутнього класного керівника запросили скласти компанію в екскурсійній поїздці до Львова, яку дітлахам організували по закінченні 4-го класу.
- Уже тоді, спостерігаючи за дітьми, побачила, які вони всі милі, слухняні й хороші, і одразу їх полюбила.
Але педагог зізнається, що на тій, першій лінійці, без хвилювання все одно не обійшлося. Що і як складеться? А попереду ще знайомство з батьками! Однак все пройшло легко і швидко. Валентина Миронівна навіть не помітила, як усі разом згуртувалися і пішли святкувати в кафе, як дітки наввипередки ділилися емоціями та враженнями, отриманими під час літніх канікул.
- Мій девіз по життю – не стояти на місці, а подорожувати світом, розвиватися, пробуючи себе в чомусь новому, – продовжує розповідь вчителька. – Тому відразу, в перший місяць навчання своїх дітей (я їх постійно так називаю. Коли мене запитують, чи є у мене діти, відповідаю, що так, є, і не повірите – їх у мене 31!) повезла у львівський аквапарк, де всі отримали безліч задоволення і приємних вражень. І це був тільки початок наших мандрівок! Спочатку ми користувалися послугами туристичних фірм, які організували нам поїздки до Львова, Рівного, Луцька, у Прикарпаття і Закарпаття. Потім самостійно відвідували наше Лісне озеро, під час літніх канікул влаштовували спільний відпочинок на природі (в лісі, на озері Велимче у Соловичах і т. ін.) зі смачнючим шашличком, інколи дістаючись до визначених місць пішими походами. Ну а чай з тортиком у моєму домі – це постійний номер нашої програми. Подорожі та різні види активного відпочинку здійснювалися хоча й за моєї ініціативи, але завжди за згоди та підтримки батьків. А ідей у мене завжди безліч – тільки встигай втілювати в життя. І дуже приємно, що батьки до всього, що пропонувала, ставилися позитивно, сприяючи розвитку дітей та вивченню ними світу.
Слідуючи своєму життєвому кредо, Валентина Миронівна поступово ставила перед собою все більш складні задачі. Отже, коли «її діти» закінчили 9-ий клас (перший випуск), то замість святкового застілля організувала для них незабутню 5-денну поїздку по Західній Україні. Пригадує, що учні не хотіли повертатися додому, бо враження та адреналін просто «зашкалювали».
- Завдяки таким заходам, спільному проведенню часу, діти згуртовуються, стають більш дружними, пізнають нове, вчаться адаптуватися до незвичних умов, тобто в них формується самостійність і водночас усвідомлення, наскільки цінні для них батьки, що дали їм найкраще виховання і шанс побачити наймальовничіші місця світу, – впевнена вчителька.
По закінченні дев’ятого класу частина дітей пішла у коледжі, технікуми, ліцеї та інші середні спеціальні навчальні заклади, і в школі розпочалося формування 10-их класів. У 2017 році Валентина Миронівна стала класним керівником 10-Б, до складу якого увійшли майже всі її «старі» учні та п’ятеро новеньких. Але за збігом, її «шкільна сім’я» не зменшилася і не збільшилася, налічуючи так само тридцять одну, але вже велику «дитину».
- Мої діти помітно подорослішали, і у мене з’явилася можливість не тільки подорожувати з ними, а й дати їм шанс отримати адреналін від екстремальних видів спорту. Ми самостійно на два дні їздили до Львова, милувалися його вечірньою красою із ночівлею у хостелі. Протягом п’яти днів в якості гіда я із задоволенням знайомила свій клас з визначними місцями Києва, бо добре знаю це місто. Діставалися туди потягом, а зупинялися на приватній квартирі. Під час цієї поїздки нам пощастило (бомбезний шанс!) потрапити на фінал Ліги чемпіонів Європи з футболу УЕФА. А ще ми на собі відчули, що таке «американські гірки» та випробували багато інших атракціонів.
Неабиякий екстрим відчули учні цього непосидючого класу, досліджуючи печеру Атлантиду у Хмельницькій області. Ми вже розповідали на сторінках нашої газети, як школярі відчули себе справжніми спелеологами.
І ось минулого тижня «діти» Валентини Матулки попрощалися зі школою. Зазвичай випускники відзначають цю подію традиційними застіллями, тільки не вчорашній 11-Б! Вони відзначили свято заздалегідь і по-своєму, здійснивши захопливий тур країнами Європи. Валентина Миронівна каже, що все спланувала завчасно і запропонувала учням два варіанти: або відпочинок на морі, або подорож за кордон, тривалістю 5 днів. Діти обрали останнє.
Усі клопоти з організації мандрівки – оформлення документів (у тому числі паспортів), кошти, договори, транспорт (потяг та автобус) та інше – класний керівник взяла на себе. Приступивши до роботи, Валентина Миронівна пообіцяла своїм юним друзям показати новий цікавий світ і своєї обіцянки дотримала.
- Два дні на збирання валіз і все – 15 червня ми вирушили в дорогу… Яскраві дні подорожі: Польща (Краків), Чехія (Прага), Австрія (Відень), Угорщина (Будапешт та справжні угорські купальні) – що може бути кращим! Дорога додому після шквалу отриманих вражень здавалася дуже довгою: так не хотілося повертатися, а подорожувати ще і ще… На зворотному шляху, перетнувши кордон з Угорщиною, їхали через Мукачеве. І ось чую репліку-пропозицію: «Речі зібрані, гроші залишилися, тож їдемо у Карпати ще на п’ять днів!» Повірте, дуже хотілося продовжити поїздку, але мені завадив робочий момент – видача документів для вступу моїх дітей у ВНЗ. Тому ми домовилися, що наступного, 2020 року, обов’язково зустрінемося і вирушимо у нове захопливе турне іншими країнами Європи, цього разу познайомимося з Німеччиною, Францією та Італією…
І немає сумнівів, що цим цілеспрямованим та активним молодим людям все вдасться. А наразі Валентина Матулка щиро дякує і дітям, і їхнім батькам за дружну приємну компанію, за тісну співпрацю, за розуміння та підтримку.
P.S. Нещодавно були оприлюднені результати ЗНО, в якому взяло участь 45 випускників НВК№3, і з них – усі учні 11-Б. Приємно, що найбільше у Володимирі – 47 відсотків «високого» рівня знань – показав 21 учень саме цієї школи.
- Я завжди говорила своїм дітям, що дуже сильно їх люблю, що вони – найкращі, що вони – моя гордість. Я пишаюся своїм випуском! – так прокоментувала високі результати навчання Валентина Матулка.
А від себе додам, що любов до педагогічної професії та дітей, життєва активність, помножена на позитив, творять справжні дива. І це доводять герої нашої публікації.
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський
Конкурс журналістських матеріалів «Поспішаймо творити добро» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>