Як вшановують Олексіїв у волинських родинах

Фото 2oАлла Войтюк, с. Бубнів:
-Свято теплого Олексія в нашій родині пов’язане з дідусем, маминим татом, Макарою Олексієм Саковичем. На жаль, його вже немає серед нас. Це була неординарна особистість, яка залишила після себе тільки хороші спомини не лише в сім’ї, але й у селі. Бог наділив мого дідуся неймовірною силою, великим працелюбством, терпінням, виваженістю вчинків, думок, слів. Його силою захоплюються і досі чоловіки нашого села. «О, це тільки Макара міг плечем підняти навантажений віз з буряками чи сіном, коли колесо випадково засідало в ямі». Мені розповідала бабуся таку історію. Це було в 40-их роках в селі Руснів. Дід, молодий колгоспник, ще додатково виконував доручення – бути стрілком (так називались добровільні охоронці, які оберігали спокій земляків, як казали в ті часи, «і від одних, і від других»). Спіймали якось дідуся і його друзів четверо бандитів під вечір і повезли до лісу, щоб там розстріляти. Але перед розправою захотілося розважитись. Влаштували таку гру: хто розірве руками віжки, той залишиться жити. Так і залишився Олексій живим, бо врятувала його сила. Інколи думала, якби такій сильній людині та ще стільки злості – страшна суміш вийшла б. У мого дідуся не було злості. Наскільки був могутнім, настільки мав добрий характер та душу. Коли розповідаю про нього своїм учням, то чую такі слова: «То це ж справжній козак, гетьман». І я погоджуюся з цими словами, бо Олексій Сакович був і є гетьманом нашої родини. Отож хочу привітати всіх Олексіїв з їхнім днем ангела. Нехай вони будуть справжніми козаками і гетьманами для своїх родин.
Фото 4Галина Трач, с. Верба:
-Як не дивно, але рідко чула, щоб хтось розповідав, як святкували день теплого Олексія в нашому селі. А ось у нашій родині це свято відзначали, бо мій тато – Олексій. У школі на годинах класного керівника я завжди розповідала учням про українські народні свята, згадувала і Олексіїв день. Розповідаю і про свого тата, бо він шанує цей день. Уподобання татуся відповідали звичаям цього дня. Теплий Олексій – покровитель пасічників. А мій тато завжди тримав бджіл. Він приділяв їм багато уваги. Пам’ятаю, у нас було три вулики. Тато змайстрував їх власними руками. А потім купував рої, розводив їх і, доглядаючи, радів душею. 30 березня тато приходив до вулика і розмовляв з бджілками: «Як ви там, мої рідненькі? Прокидайтесь, бо вже весна, готуйтесь до праці, бо нам потрібен мед. Летіть на весняний цвіт, але до чужих вуликів не завертайте, повертайтесь додому!» Ми спостерігали за татом у ці хвилини. І нам здавалося, що бджоли чули його і розуміли. Пригадую, що тато завжди ходив до бджіл з непокритою головою. Та вони його ніколи не кусали. А який був смачний мед з вощиною! Досі пам’ятаю запах і смак. Тато казав, що вощиною добре лікувати хворі десна. Жаль, що тато важко занедужав і вже не може доглядати бджіл. Ще він дотримувався однієї традиції. Кажуть, що на теплого Олексія щука хвостом лід розбиває. Тато рано вставав і ходив на ставок, правда, він не дуже прагнув зловити щуку за хвіст, казав, що з цим пов’язана якась недобра прикмета. Але тато любив рибалити і стверджував, якщо день святого Олексія не відзначати, то рибалкам не щаститиме. Нині на заняттях в українській світлиці я розповідаю своїм вихованцям про народні свята і обряди. Розповідаю і про прикмети Олексійкового дня, які почула від тата. Якщо цього дня сонячна погода, то будуть бджоли роїтися і вродить хліб. Якщо бажаєте, щоб вродила яра пшениця, то зерно слід набирати саме на теплого Олексія. Бережіть своїх батьків і, доки вони живі, вчіться у них життєвої мудрості та любові до рідної землі.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>