Як працюється волинянам у сусідній Польщі, або Як навчитися жити по-європейськи

Фото 2зар (1)Про це розмова з нашим земляком Андрієм Козаком.
Економічні умови в нашій Україні змусили багатьох молодих громадян шукати джерела добробуту в інших республіках колишнього СРСР, а також у європейських державах. Як свідчить статистика, чисельність заробітчан наближається до 15 мільйонів. Це майже третина населення держави. Першість у цьому плані займає західна Україна. Донедавна основними центрами заробітчанства були Росія (Підмосков’я та Петербург), а затим – Білорусь. Нині пальму першості перехопила Польща. Країна, яка була членом Варшавського Договору, а нині займає гідне місце в європейській спільноті, впевнено крокує по шляху справжньої демократії і високого економічного та соціального розвитку. В Польщі високі, порівняно з пострадянськими країнами, заробітки. Сьогодні на території сусідньої держави трудяться офіційно понад три тисячі волинян. Яке воно, життя заробітчан? З якими труднощами вони зіткнулися у країні Євросоюзу? Якими порадами можуть поділитися? Про це запитали у нашого земляка Андрія Козака.
Андрій народився 1984 року, дитинство пройшло в селі Селець Володимир-Волинського району. Після школи вступив до Львівського військового ліцею, але зробив висновок, що професія офіцера – не для нього. Та певний час було втрачено. Коли за призовом, а потім за контрактом служив у внутрішніх військах, паралельно здобув вищу юридичну освіту у Львівському університеті МВС. Але знайти роботу було складно. Незабаром одружився. Довелося пізнати долю заробітчанства: спочатку – в Білорусі, а нині – у Варшаві. Пройшов і через певні складнощі як фізичного, так і психологічного плану.
-В якому секторі економіки нині задіяні наші співвітчизники на території Польщі?
-В основному будівництво: фасадні та внутрішні роботи. Але ці роботи є високооплачуваними у весняно-літній сезон. Далі затребуваність у робочій силі йде на спад. Багато волинян, які мають спеціальні робітничі професії, влаштовуються на заводах. Кажуть, там заробітки трішки нижчі, ніж на будівництві, але місця постійні, не залежні від сезону. Жінки більш затребувані у сільськогосподарському секторі, але також у сезон збирання овочів та фруктів.
-Спочатку, безумовно, були труднощі. Які саме?
-Кожен волинянин зіткнувся зі своїми труднощами. А тому я говоритиму про себе. Найважчим було довести, що ти теж людина і на що ти здатний. Траплялося, коли до нас, українців, ставилися чванливо, навіть презирливо. Не всі це витримували. Інколи доходило до конфліктів і людину позбавляли роботи. Ось чому важливо тримати себе в руках, не втрачати гідності, поводитися в рамках етики. Поступово стосунки вирівнювались і все ставало на свої місця. Тепер у мене багато приятелів, у тому числі й серед роботодавців. Також психологічно потрібно звикати, що це все-таки Європа, яка вимагає більшої культури, поваги і самоповаги. Доводиться звикати до роботи на висоті, в пилові, працювати до 11 годин на добу, а інколи навіть у вихідні. Оскільки поляки є католиками, наші і їхні свята не співпадають. Ми змушені відпочивати, коли у них святкують Різдво чи Великдень, і працювати, коли святкують в Україні. Ще раз повторюю, адаптацію витримують не всі. До речі, я не помічав, щоб у польських роботодавців було прийнято харчувати працівників. Ми купуємо продукти за власні кошти і самі готуємо. Також платимо за гуртожиток, якщо нам рекомендують такий вид проживання.
Фото 2зар-Що необхідно знати, щоб знайти гідну роботу в Польщі? На які професії найвищий попит?
-Під час сезону є значний попит на будівельні та сільськогосподарські роботи. Поки що цей попит тримається. Люди ще потрібні, і ми весь час повідомляємо про це на своїх сторінках у соцмережах. Щодо професій, то в Польщі особливо цінуються професіонали у будь-якій галузі. Тут не проходить знайомство, кумівство, як це іноді заведено у нас. Багатьом потрібно освоювати професію на ходу. Я, наприклад, відкрив у собі будівельника. При нагоді хочу порадити, що найкращим і найвигіднішим шляхом для нормального трудовлаштування є вироблення так званого запрошення польського роботодавця.
-Що потрібно, аби процес адаптації відбувся швидко і безболісно?
-По-перше, хотів би сказати, що при всі моїй повазі до рідної нації нам необхідно змінювати психологію і менталітет. Саме вони стоять на заваді спілкуванню з поляками. Наші сусіди вже переступили ту межу, яка відокремила їх від комуністичного минулого. Вони збагнули, що причиною як успіхів, так і невдач є наше власне «я». На жаль, більшість з моїх ровесників в Україні досі займають позицію: «Нам хтось усе повинен дати, хтось усе повинен змінити». Ніхто, запевняю вас. Тільки ми самі. Бездіяльне очікування не дасть хороших результатів. Потрібно діяти, переламати в собі страх, невпевненість. Так, важко залишати родину, друзів, але на даний час це необхідно. Коли настане час і ситуація в Україні стабілізується, саме заробітчани стануть головними каталізаторами нової психології і нового, вже дійсно європейського, мислення. Ми не тільки працюємо, ми і вчимося жити по-європейськи.
Алла Фісенко, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>