«Я не хочу бути з тобою»

para-possorilas-1026Життя частенько нам готує несподіванки. Приємні й не дуже. Коли щось трапляється, ми впевнено кажемо: «Це – доля». І хоча в долю віримо, все ж маємо пам’ятати, що у нас завжди є вибір…
Якось у приміській маршрутці «Володимир-Волинський – Свійчів» я розговорилася з молодою жінкою, яка сиділа поруч. А тему для розмови «підказала» закохана парочка, якій важко було на людях приховувати свої почуття. Якийсь чоловік, спостерігаючи за молодими людьми, тихо прокоментував: «Це кохання». А моя сусідка скептично промовила: «Ну-ну…» Було зрозуміло, що попутниця розчарувалася у світлих почуттях. Жінці, яка назвалася Валентиною, треба було виговоритися, ось вона й розповіла свою історію.
…Їхні стосунки тривали шість років, а коли прийшов час серйозного кроку – створення сім’ї, Валя дізналася про те, що інша жінка вагітна від її обранця. Не повірила. А згодом дві гарні обмануті жінки зустрілися. Валентина вирішила зникнути з життя Олега, та він обрав саме її, хоча та, інша, носила під грудьми його дитину. Але Валя була непохитною у своєму рішенні, й Олег поїхав за кордон, утікаючи, мабуть, сам від себе.
Ось розповідь Валентини: «Щоразу подумки повторюю слова: треба йти далі й просто жити. Але як жити? Кажуть, кожен – будівничий свого щастя. А я вірю в долю. Прожито роки, були радість і розпач, щастя і біль, віра у кохання – чисте, взаємне, щире. Тільки тоді, коли кохаєш, довкола стає усе світлішим, добрішим і приємним. Не помічаєш брутальності, злості, підлості, й хочеться, щоб так було завжди. Але приходить мить, коли ненароком стаєш свідком брехні, все розчиняється в суєтності буднів. І тоді, як після казкового сну, ставиш на вагу свої почуття й відкриваєш очі на фальш та правду, на брехню та щирість, ненависть та любов, радість та гіркі сльози. Кажуть, що плачуть тільки слабкі. Так, я слабка. Я повторюю щодня, щохвилини одну-єдину фразу: «Не хочу бути з тобою», хоча душа кричить протилежне: «Ти пішов стежкою брехні, кажучи смішні для мене слова: «Кохаю тільки тебе». А її, цю іншу, теж кохаєш?»
Щастя не побудуєш на чужому горі. Я просто хочу залишитися на тому етапі наших відносин, де ми не встигли зненавидіти одне одного. Не хочу і не можу не любити його, але бути поруч – це втратити чистоту почуттів, перестати поважати самих себе. Він вирішив щось змінити у своєму житті. Я бачу його безпорадність. У цьому є й моя вина. Куди затягнуло нас життя?
Я не знаю, як жити далі. Кохаю його, але не теперішнього, а колишнього, коли бачила його очі, коли торкалася його рук і забувала про все… Дякую долі, що він був у моєму житті. Залишимо все, як є, не дамо знищити спогади про світле почуття, яке вже в минулому. А зараз все. «Я не хочу бути з тобою», – так йому і сказала».
Анна Коваль, Володимир-Волинський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>