«Я дякую Богові і долі за чоловіка, який, коли народжувалися діти, завжди був поруч»

DSCN2872Каже «Мати-героїня» Валентина Яйдельська з Нововолинська, яка народила і виховала вісьмох дітей та стала для них прикладом материнської відданості і любові.
Валентина Олександрівна народилася в Нововолинську. Закінчивши вісім класів, дівчина вступила до Володимир-Волинського педучилища. Після його закінчення запросили на роботу в 14-й (тепер 4-й) дитсадок, де вона працює вихователем і нині.
Свою майбутню долю – шахтаря Петра Яйдельського, який зараз працює на «Бужанській», – 19-річна Валя зустріла в ресторані. За її словами, кохання між ними спалахнуло з першого погляду.
-Березневого вечора ми з подругами гуляли містом і дівчата запропонували піти повечеряти в «Ліру». Я спочатку відмовлялася, мовляв, там уже немає вільних столиків. Та виявилося, що місце для нас знайшлося. У залі, проходячи повз столик, де сиділи молоді люди, я зустрілася поглядом з одним із них і зрозуміла, що пропала. Дуже сподобалися хлопцеві очі. Петро згодом теж зізнався, що закохався в мене, щойно побачив. І коли до мене став чіплятися і тягти на танець не зовсім тверезий відвідувач, юнак поспішив на допомогу. Потім Петя провів мене додому і призначив побачення. Але зустріч наша тоді так і не відбулася: в перукарні, куди я пішла стригтися, була чимала черга. А наступного дня я поїхала до Луцька на сесію, оскільки заочно навчалася у педінституті. Думала, що наші дороги розійшлися, так і не перетнувшись, але Господь вирішив по-іншому. Якось у вихідний, гуляючи з дівчатами бульваром Шевченка, я знову зустріла Петра, який ішов нам назустріч. Поскаржившись, що минулого разу кілька годин даремно мокнув під дощем, він майже наказовим тоном заявив: «Отак! Сьогодні – на тому ж місці і в той же час!» А потім розвернувся і пішов до товариша. Звичайно, я була приголомшена і здивована такою категоричністю, але на побачення все ж пішла. Зустрічалися ми майже рік. Деякі мої подруги вже вийшли заміж, а Петро так і продовжував мовчати. Тож одного разу я сказала, що його дуже хочуть бачити мої батьки. І знову все той же категоричний тон: «На День шахтаря у нас заручини, а у жовтні – весілля», – сміється жінка. – Побравшись, ми спочатку жили у моїх батьків. Потім нам виділили двокімнатну квартиру в «хрущовці», де народилися наші шестеро дітей. Першою була донька Юля, яка тепер уже заміжня і подарувала нам онука, якого всі ми дуже любимо. Потім на світ з’явилася Вікторія, яка зараз навчається у Володимирі в педколеджі та працює у дитсадку в Низкиничах. Разом із Юлею вони також вивчають з дітьми закон Божий у недільній школі при нашій церкві «Благодать», допомагають організовувати літні табори відпочинку та виїзди в село Бірки Любомльського району. Третя донька Лія вчиться в 11-му класі, дуже гарно співає і є моєю незамінною помічницею, допомагає меншим вчити уроки, особливо англійську та німецьку мови. Найстарший син – дев’ятикласник Денис, навчається у ліцеї. Раніше він захоплювався грецькою боротьбою, тепер більше надає перевагу спортивному туризму, відстоював честь ліцею у туристичних змаганнях і хоче бути вчителем фізкультури. Як і старші сестри, хлопець теж буває зайнятий у недільній школі. За ними у нас народилися дві пари двійнят: Стас і Маргаритка та Данько і Саша. Наслідуючи старшого брата, Стас теж захоплюється туризмом, донька поки ще не визначилася. Данько у нас – футболіст, а Саша плете неймовірні вироби з резинок, які потім дарує, а інколи й продає, щоб купити матеріал для наступних. Усі діти дуже самодостатні та завжди допомагають у побуті, встановивши щоденні чергування. У цей будинок ми перебралися вже після того, як у нас було шестеро діток. Допоміг нам Петрів батько. Він продав квартиру, і ми забрали його до себе після того, як він став інвалідом по зору. Чи допомагала нам держава? Мені видали одноразову допомогу, коли присвоювали звання. Щодо іншого, то єдине, чого вдалося добитися за багато років благань та візитів до посадовців різних рангів, це вибити невелику квартиру для батьків, яких ми забрали до себе із села, оскільки вони вже не могли самостійно давати собі раду. А так ми стараємося обходитися своїми силами.
DSCN2875Хочу сказати, що впродовж життя мені дуже щастило на хороших людей. У пологовому будинку це був лікар від Бога і надзвичайної доброти людина Ярема Родзь. Я двічі народжувала двійнят. Діти були великі – по 7,5 кілограмів, і він, як міг, допомагав, давав корисні поради і не сварив мене, коли через хворобу сина я прийшла на кесарів розтин на чотири дні пізніше, ніж треба було. Дуже вдячна я і вчителям третьої школи, колегіуму та ліцею, в яких навчаються мої діти, а також своїмколегам, нашій завідувачці Людмилі Могіль, в яких завжди знаходжу розуміння і підтримку. Та не знаю, як би я справилася з дітками, якби не мій коханий чоловік, який завжди поруч. Коли народжувалися діти, особливо двійнята, він брав відпустку і допомагав їх пеленати, годувати і купати, тобто був другою парою моїх рук. Коли тато вдома, в хаті відчувається порядок і мамі не доводиться робити зайвих зауважень Завдяки йому, коли приходжу з роботи дуже втомлена, можу дозволити собі трохи прилягти і відпочити. Тоді тато каже: «Так, діти, мама відпочиває», – і у квартирі настає абсолютна тиша. Діти навіть розмовляють пошепки. Якщо сім’я дружна, якщо в ній панує любов, взаємоповага і віра в Бога, коли батьки власним прикладом наставляють дітей на правильну дорогу, тоді не страшні ніякі життєві буревії, – запевняє моя співрозмовниця.
DSCN2878-Яка у нас мама? – перепитує старша донька Яйдельських Вікторія. – Вона – найкраща. Коли розповідаю про неї, чомусь завжди плачу, – ніяковіє, витираючи сльози, дівчина. – Мама для нас – як сонечко, у промінні якого ми щодня купаємося й обігріваємося. Для кожного у неї завжди знайдеться тепле і лагідне слово, кожного з нас вона обігріє своїм великим серцем, кожному дасть мудру пораду і навчить, як жити. Для всіх нас наша мама – приклад, який завжди хочеться наслідувати. Мені дуже хотілося б бути такою ж мамою для своїх майбутніх дітей. Навіть професію вихователя я обрала, щоб хоч трішки бути схожою на свою неньку. Разом із татом вони готові небо прихилити, щоб ми були щасливі. І ми теж стараємося віддячити їм такою ж любов’ю. На День матері ми обов’язково даруємо нашій мамі її улюблені хризантеми, готуємо різноманітні сюрпризи, стараємося у всьому допомагати. І я вдячна долі за те, що вона подарувала нам таких батьків.
Валентина Савчук, м. Нововолинськ

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>