Волинські візерунки Галини Махонюк вічно житимуть у наших серцях

Фото 1.Галина Махонюк(срава) з сестрою Світлаою30 вересня перестало битися серце нашої землячки, талановитої вишивальниці, заслуженого майстра народної творчості, члена Спілки народних майстрів України Галини Махонюк.
Родина вже втретє переживає невимовне горе, адже трохи більше року тому не стало їхнього сина і брата поета Анатолія Махонюка. А рівно вісім років тому, з різницею у три дні, пішла за обрій Світлана, з якою Галина була зв’язана найміцніше, бо вони сестри-близнюки. Як і у 2009-му Світланине, так і цього вересня Галинине земне життя зупинилося, коли годинник показував восьму годину ранку.
-Суворою була доля до Галини, але й прихильною. Вона подарувала їй зустрічі з цікавими людьми, багато друзів, які підтримували і допомагали їй у творчості, – сказала у прощальному слові київська поетеса, членкиня громадської організації «Волинське братство» та жіночого клубу «Волинянка», подруга Галини Вікторія Рутковська. – Впродовж багатьох років наше товариство співпрацює з родиною Махонюків. Організовані нами виставки рушників «Вічно живі волинські узори» і «Нев’янучий сад» залишили у киян та гостей столиці незабутні враження.
Життєві дороги Галини простелилися туди, де виставлялись її рукотворні шедеври, а їх бачили у багатьох містах України і за її межами. Вона поспішала дарувати людям радість, добро, красу. Мені пощастило близько спілкуватися з цією неординарною родиною. Зокрема я безмежно вдячна долі, що вона поєднала нас із Галиною ще й у роботі із впорядкування пожиттєвої поетичної збірки поезій Анатолія Махонюка, тих верлібрів, які не були надруковані раніше. Зовсім недавно красива оптимістично налаштована, але вже дуже хвора Галина радувала нас своєю присутністю на презентації книги в обласній та районній бібліотеках.
Усі, хто знав Галину Махонюк, можуть сказати, що вона – велика патріотка України, яка безмежно любила і своє село з його щирими людьми. Односельці, сільський голова, депутати сільської ради, вчителі школи та працівники ліцею глибоко сумують з приводу смерті цієї видатної людини.
Овадне втратило не просто майстриню-вишивальницю, велику художницю, а ще й чудову людину, чуйну подругу, цікаву співрозмовницю з неабияким почуттям гумору. Її мужності можна позаздрити, бо не кожен вміє придавити у собі біль і усвідомлення кінця земного шляху. Наш сум невимовний, але створене Галиними тендітними руками диво сильніше. І хоч, як писав поет, «покоротшала молитва за здоров’я і подовшала за упокій», і хоч «по обидві сторони села розділила колія…» родину, ми повинні навчитися розуміти, що це лише інший світ, якого нам, земним, не видно. Але людське око здатне бачити червоні, чорні, білі, блакитні хрестики на полотні, які залишила нам Галина. Свіча її не згасла. Вона палахкотить нев’янучим садом рушників, які озиваються до нас весняним щебетом ластівок, теплим літнім променем, осінньою прохолодою, на них виважено і ніжно лягають візерунки білим по білому.
Марія Нагурнік, с. Овадне, Володимир-Волинський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>