Володимирські чоботарі знають, як подовжити вік взуття та заощадити наші кошти

до чоботаря ( взуття)До справи майстра із понад 20-річним стажем Олега Тьохти долучився його син Марко. Фахівці радять нашим читачам, як правильно доглядати за взуттям, та розповідають про свою працю.
Теплі зимові чоботи та легкі літні босоніжки, елегантні вечірні туфлі й зручні кросівки не лише захищають наші ноги в будь-яку погоду, а й формують стиль і підкреслюють індивідуальність кожної людини. Та іноді босоніжки рвуться, туфлі чи черевики… «просять їсти», а майже ще зовсім нові чобітки раптом гублять підбори. І «врятувати » взуття у таких ситуаціях допоможуть звісно ж, чоботарі. Про них і все, що стосується взуття, ми й розповідаємо у цій публікації.
Майстерню з ремонту взуття на вулиці Ковельській у районі військового містечка знає багато хто із жителів Володимира-Волинського. Понад 20 років клієнтів там обслуговували виходець села П’ятидні Олег Тьохта із двома колегами: Сергієм Пархомуком та Ростиславом Лацем, які взяли це приміщення в оренду.
-Тоді були такі часи, що якоїсь пристойної роботи не було, а сім’ю треба годувати. От і довелося освоювати нове ремесло А допоміг мені у цьому, по крупинці передаючи свій чималий досвід, той же Ростислав Лаць, – розповідає Олег Леонтійович. – Спочатку було важкувато, потім потроху увійшов у курс справи, багато чому навчився, з’явилися постійні клієнти. Колись навіть чоботи та туфлі шив, але після того, як з’явилися гуртові ринки в Тернополі, Хмельницькому та в Одесі, це стало невигідно. Дехто вважає, що чоботарем може бути будь-хто, головне, щоб міг тримати в руках молоток, шило та дратву. Та насправді, це не зовсім так. Майстер має бути відповідальним, акуратним, працювати якісно, а ще мати творчий підхід до того, що робить. Як на мене, професія чоботаря творча і навіть ексклюзивна. Адже інколи клієнти приносять таке взуття, що на перший погляд купити нове було б значно вигідніше, ніж ремонтувати це. Та професійний майстер зробить так, що взуття виглядатиме, як нове. Особисто мені, наприклад, завжди подобалося працювати із майже повністю порваним взуттям і з нічого зробити щось. Причому над кожною парою я завжди працював по-іншому. Взуття, яким би воно не було – новим або старим, доглянутим чи не дуже, потрібно полюбити. Лише тоді робота приноситиме задоволення та успіх. Себе відчуваю не лише майстром із ремонту, а й дизайнером, психологом. Береш до рук черевики – й одразу уявляєш, хто їхній власник. Навіть особливості характеру можна простежити. Охайна людина ніколи не принесе ремонтувати брудне взуття, – зауважує Олег Леонтійович.

«Чоловіки ходять акуратніше»

Спектр послуг, які надає майстерня, досить широкий. Їх понад три десятки. Це і набиття різноманітних набійок, і заміна та вставка змійок, підклеювання, оббивка, підшивка та розтяжка, заміна каблуків, устілок, підошви, задників, латання та ін. І все це без відчутних затрат клієнтів. Найдорожчий ремонт – заміна підошви (350 грн. / пару), набійок та застібок (100 грн). Усе залежить від вартості і якості матеріалу, а також від обсягу роботи.
У майстерні вже рік працює молодший син Олега Леонтійовича Марко. Якоїсь спеціальної освіти у молодого майстра немає. Та опанувати ази шевської справи Марку було нескладно, оскільки вже з дитинства любив спостерігати за батьком, не раз годинами просиджуючи в його майстерні. Народився хлопець у великій і дружній сім’ї, має ще старшого брата Дмитра і двох молодших сестричок – Соломію та Орисю. Але професію чоботаря перейняв лише він. Правда, Марко зізнається, що нинішня робота для нього – не хобі. Нею зайнявся на прохання батька, коли той вирішив на деякий час поїхати на заробітки. Взагалі ж у нього – інші плани на життя. У липні юнак одружився і разом із молодою дружиною Вікторією орендують квартиру у Володимирі.
- Робота наша в основному сезонна. Найбільше клієнтів тут буває в міжсезоння, коли відбувається перехід від зими до весни та від літа до осені. Адже в цей час кожен хоче “підрихтувати” взуття, якщо не вистачає грошей на нове. Найчастіше взуття приносять у ремонт жінки. Чоловіки акуратніше ходять, та й підбори у них широкі, тому зношуються повільніше,- пояснює майстер.
Матеріали для ремонту Марко з батьком закуповують здебільшого у Львові на взуттєвому заводі, вибираючи ті, що вищого ґатунку. Привозять одразу на ремонт 50-100 пар.

«Якісного взуття на ринку майже немає, бо виробники не дотримуються технологій»

За словами Марка, якість взуття не завжди залежить від його вартості.
- Якість, звичайно, має значення, але взуття не вічне, як і все у нашому житті, – посміхається майстер. – Інколи доводиться ремонтувати черевики, які коштують дві тисячі гривень, термін гарантії на них ще не закінчився, а вони вже розлізлися по швах. Річ в тім, що нині виробники не дотримуються технології, тож якісного взуття на ринку майже немає. Але краще купувати шкіряне, воно «проживе» трохи більше й у ньому ви почуватиметеся комфортніше. Хоча й шкіра останнім часом вичиняється неякісно. Колись це був тривалий процес із використанням натуральних засобів. Сьогодні ж для цього застосовують переважно хімію, отож термін вичинки скоротився. Шкіра швидко набуває товарного вигляду, проте це дається взнаки: взули нові черевики – і шкарпетки пофарбувалися, а з ними й ноги. Те ж саме можна сказати й про лаковані чоботи чи черевики, купувати які нікому не рекомендую. Адже для виробництва такого взуття використовують шкіру найнижчого ґатунку. За допомогою лакової плівки приховують дефекти, до того ж наносять її, порушуючи технології. Зазвичай лаковані туфлі чи чобітки мають бути м’якими, натомість вони «дубові», коли взуваєте їх у мороз. А що вже казати про дешеве китайське взуття, яке практично заполонило Україну… Це горе для тих, хто його носить, оскільки ремонт коштує половину вартості. Про «аромати», які воно розповсюджує, – взагалі мовчу. Але ніколи й нікому не відмовляю. Ремонтую навіть те взуття, яке вже давно варто було б викинути, розуміючи, що людина звикла до нього або ж не має грошей на нове. Завжди переймаюся проблемами клієнтів і намагаюся полагодити все швидко і якісно. А взагалі у людини має бути мінімум п’ять пар сезонного взуття, і його потрібно носити по черзі. Адже, якщо щодня ходити в одних черевиках, нехай навіть недешевих, вони «розлізуться». Взуттю варто давати час для відпочинку. А головне, правильно доглядати за ним, тим більше, що у наш час для цього існує багато ефективних засобів.
За словами Марка, аби рідше носити чобітки чи туфлі в ремонт, потрібно робити для них щоденну профілактику. Якщо шкіряне взуття стало мокрим, його не можна ставити поблизу батареї, гарячої плити чи печі, щоб висушити.
- Шкіра має пори, і тому від вологи набухає. Коли її швидко висушити, вона стає твердою і крихкою. Найкраще висушить взуття папір, який потрібно покласти у шкарпетки. Він вбере зайву вологу і це не завдасть черевикам жодної шкоди. Для догляду за шкіряним взуттям варто використовувати креми зі вмістом натурального бджолиного воску. Чистити кремом черевики потрібно щонайменше раз на тиждень. Інакше пил та бруд висушать шкіру і вона стане жорсткою, а взуття – незручним. А ще, щоб чобітки не втрачали форми, всередину треба класти спеціальні колодки або зім’яту стару газету.

«Позбутися неприємного запаху допоможуть оцет та нашатир»

Існує й ще одна проблема: не раз взуваючи туфлі чи кросівки, ми відчуваємо неприємний запах. Що робити у цьому випадку, радить Олег Тьохта:
- Найперше слід з’ясувати причину неприємного запаху. Якщо це нове взуття, його слід винести на свіже повітря й провітрити, попередньо вийнявши всі наповнювачі. Коли це не допомагає, можна протерти внутрішню поверхню слабким розчином перекису водню чи марганцівки. Якщо ж «аромат» з’являється у вже ношеному взутті, тут на допомогу прийде оцет та нашатир. Треба намочити в оцті кілька ватних дисків, злегка віджати, щоб не перезволожити матеріал, і протерти всю внутрішню поверхню. Почекавши 2-3 години, протерти взуття всередині водним розчином нашатирного спирту (1:1) і добре провітрити. Цей спосіб навіть допоможе, якщо смердять кросівки. Також слід частіше просушувати взуття й міняти устілки. А от щодо того, що тісні туфлі можна розтягти за допомогою сирої картоплі, я не чув. Якщо взуття тісне, його треба намочити водою, натягти на колодку і так висушити.
Валентина Савчук, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>