Успіх залежить від власних рішень

Мій журналістський шляхДесь із класу сьомого стало зрозуміло, ким я стану. Заручившись підтримкою батьків і улюбленого вчителя української мови Оксани Юрчук, почала серйозну роботу над собою. Олімпіади, конкурси, безкінечні твори, та найголовніше – віра в мій успіх з боку найближчих людей, давали натхнення рухатись і розвиватися. До ночі сиділа за книжками, бо за місяць олімпіада. Було іноді важко. В тому ж сьомому класі моя вчителька української мови казала, коли я буду в ЗМІ, щоб помахала їй ручкою звідти. Оксано Миколаївно, вперше та далеко не востаннє привселюдно дякую Вам! Нехай наше місто знає хороших учителів.
Згодом в 11 класі я влаштувалась позаштатним кореспондентом у місцеву газету. Думаю, ви вже зрозуміли, в яку саме. На той час до знань з української мови додалася ще практика роботи в редакції «Міста вечірнього», спілкування з людьми, вишукування цікавих матеріалів. Ніколи не думала, що так тепло та з таким розумінням можуть прийняти в колектив звичайну школярку. Здається, колектив турбувався про мій вступ не менше, ніж я.
Часто перед чимось серйозним починаються вагання. У моєму випадку це були різні спеціальності – журналістика і правознавство. Доля розпорядилася так, що я вступила на омріяний факультет журналістики в СНУ імені Лесі Українки. Тут кожен предмет і кожен викладач по-своєму цікаві. Немає точних наук і чогось такого, що б не подобалось в університеті. Всі йдуть на контакт і зацікавлені підтримати студента, допомогти реалізувати його плани та проекти. Не університет, а казка. Навіть сесію здала автоматом. Тільки от не знаю, від чого це залежить. Від того, що там справді так добре, чи від того, що я на правильному шляху?
Зустрічі з відомими людьми, з ведучими волинських каналів дали свій результат. Що таке, здавалося б, наша волинська журналістика? А насправді це велика робота над собою. Уміти гарно писати вже мало, бо це значно вищий рівень. Потрібно ще й слідкувати за своїм мовленням і гарно виглядати, доглядати за шкірою, поєднувати одяг. Знати, чого робити в жодному разі не можна, а чим іноді зацікавити.
Під час мого такого ще досить короткого шляху зустрілося багато людей, і кожен із них щось у мене вклав. Хтось – досвід, хтось – знання, практику, певне вміння. Не обійшлось навіть без чарівного штурханця, який завжди дають батьки. Для профілактики, аби не розслаблялася.
Сподіваюся, після закінчення університету зроблю свій внесок у волинські ЗМІ. Людям буде цікаво та приємно читати новини, а я обіцяю, що робитиму для цього все можливе.
Дарія Михайлова, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>